Діти з дцп курсова робота
Выберите книгу со скидкой:
ОГЭ. География. Новый полный справочник для подготовки к ОГЭ
350 руб. 242.00 руб.
Математика. Новый полный справочник школьника для подготовки к ЕГЭ
350 руб. 222.00 руб.
Дошкольная педагогика с основами методик воспитания и обучения. Учебник для вузов. Стандарт третьего поколения. 2-е изд.
350 руб. 963.00 руб.
Считаю и решаю: для детей 5-6 лет. Ч. 1, 2-е изд., испр. и перераб.
350 руб. 169.00 руб.
Начинаю считать: для детей 4-5 лет. Ч. 1, 2-е изд., испр. и перераб.
350 руб. 169.00 руб.
Считаю и решаю: для детей 5-6 лет. Ч. 2, 2-е изд., испр. и перераб.
350 руб. 169.00 руб.
Пишу буквы: для детей 5-6 лет. Ч. 2. 2-е изд, испр. и перераб.
350 руб. 169.00 руб.
Русско-английский словарик в картинках для начальной школы
350 руб. 163.00 руб.
ОГЭ. Литература. Новый полный справочник для подготовки к ОГЭ
350 руб. 205.00 руб.
ЕГЭ. Английский язык. Новый полный справочник для подготовки к ЕГЭ
350 руб. 171.00 руб.
Рисуем по клеточкам и точкам
350 руб. 248.00 руб.
ЕГЭ. Информатика. Новый полный справочник для подготовки к ЕГЭ
350 руб. 163.00 руб.
БОЛЕЕ 58 000 КНИГ И ШИРОКИЙ ВЫБОР КАНЦТОВАРОВ! ИНФОЛАВКА
- Все материалы
- Статьи
- Научные работы
- Видеоуроки
- Презентации
- Конспекты
- Тесты
- Рабочие программы
- Другие методич. материалы
- Шкляева Алина ВладимировнаНаписать 6916 16.11.2016
Номер материала: ДБ-358121
- Другое
- Статьи
Добавляйте авторские материалы и получите призы от Инфоурок
Еженедельный призовой фонд 100 000 Р
-
16.11.2016 357
-
16.11.2016 355
-
16.11.2016 277
-
16.11.2016 250
-
16.11.2016 6544
-
16.11.2016 435
-
16.11.2016 2722
Не нашли то что искали?
Вам будут интересны эти курсы:
Оставьте свой комментарий
Ефективне навчання і виховання учнів із ДЦП потребує створення спеціальних умов для реалізації їх актуальних і потенційних можливостей (В. Бондар, В. Григоренко, Б. Сермєєв, В. Синьов, Б. Шеремет, М. Шеремет, О. Штеренгерц та ін.). Кореційно-педагогічна діяльність, що здійснюється під час ДЦП, має бути своєчасною, взаємопов’язаною, безперервною, взаємозалежною, комплексною, ефективною. Це тривалий процес, який вимагає значних зусиль та терпіння.
До спеціальної школи (школи-інтернату) для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату зараховують осіб 6 (7) років, які самостійно пересуваються, не потребують індивідуального догляду, з такими захворюваннями:
- артрогрипоз, хондродистрофія, міопатія, наслідки інфекційних поліартритів;
- інші вроджені й набуті деформації опорно-рухового апарату.
Діти, у яких, крім рухових розладів, констатується затримка психічного розвитку та розумова відсталість, виокремлюються в окремі класи у складі цієї школи.
За наявності відповідних умов та кадрового забезпечення у спеціальній школі (школі-інтернаті) можуть навчатися діти з тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату, які себе не обслуговують і відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда потребують індивідуального догляду та супроводу, стан здоров’я яких дає змогу перебувати в дитячому колективі згідно з рекомендованим лікарями режимом.
Не зараховують до спеціальної школи (школи-інтернату) тих дітей із порушеннями опорно-рухового апарату, які:
- страждають на часті епілептичні напади;
- мають стійкий енурез і енкопрез унаслідок органічного ураження центральної нервової системи;
- страждають на терапевтично-резистентні судомні напади, шизофренію з наявністю продуктивної симптоматики, тяжкі порушення поведінки, небезпечні для дитини та оточення;
- мають тяжку, глибоку розумову відсталість;
- яким за станом здоров’я протипоказане перебування в дитячому колективі.
Метою корекційної роботи, яка здійснюється психолого-педагогічними працівниками, що працюють із дітьми, хворими на церебральний параліч, є надання різних видів допомоги (психологічної, педагогічної, логопедичної, соціальної) та забезпечення повної і ранньої соціальної адаптації, загального і професійного навчання. У дитини із церебральним паралічем необхідно сформувати позитивні особистісні якості, адекватне ставлення до життя, привчити до самообслуговування, праці. Із цією метою об’єднують зусилля лікарів, логопедів, дефектологів, психологів, педагогів та батьків.
Принципами корекційно-педагогічної роботи із дітьми, хворими на церебральний параліч, є:
1. Комплексний характер цієї діяльності (постійне урахування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних порушень у динаміці розвитку дитини, спільна всебічна стимуляція розвитку психіки, мовлення, моторики, профілактика і корекція їх порушень).
2. Ранній початок послідовних корекційних дій з опорою на збережені функції дитини (рання діагностика і початок корекційно-педагогічного впливу, починаючи вже з періоду немовляти і раннього віку, який є сензитивним періодом для розвитку мовлення. Раннє виявлення патології і своєчасний корекційний вплив, здійснені у цей період, дозволяють зменшити, а інколи й виключити психомовленнєві порушення дітей із церебральним паралічем, що пояснюється пластичністю і універсальною здатністю дитячого мозку до компенсації порушених функцій).
3. Організація роботи у рамках провідної діяльності. Порушення розвитку психіки і мовлення під час ДЦП значною мірою обумовлено відсутністю або дефіцитом діяльності у дітей.
4. Спостереження за дитиною у динаміці розвитку психіки і мовлення.
5. Тісний взаємозв’язок із батьками та оточенням дитини. Найближче середовище, у якому перебуває дитина із церебральним паралічем, має можливість максимально стимулювати її розвиток, пом’якшувати негативний вплив хвороби на стан психіки. Активність батьків має сприяти створенню позитивних умов виховання. Тому психолого-педагогічні працівники спрямовують їхні зусилля на організацію режиму дня дитини, цілеспрямоване виконання нею корекційних вправ, формування адекватної самооцінки, правильне ставлення дитини до особливостей здоров’я, розвиток моральних і вольових якостей, прищеплення навичок самообслуговування, включення у посильну працю, допомогу по господарству.
Уже з дитинства необхідно розвивати посильні вміння й навички, позитивні психологічні установки, привчати дитину до думки про те, що вона є повноцінною особистістю, має право на гідне життя, повинна грамотно будувати стосунки з оточуючими.
Корекційно-педагогічна робота у спеціальних закладах для дітей із ДЦП здійснюється за такими напрямами:
- стимуляція рухової активності;
- розвиток функціональних можливостей кистей рук;
- формування навичок самообслуговування;
- формування конструктивних і зображувальних навичок;
- розвиток мовлення і корекція мовленнєвих розладів;
- розвиток пізнавальної діяльності;
- формування і удосконалення провідних для кожного вікового періоду видів діяльності.
Процес формування, розвитку й удосконалення рухів у дітей із ДЦП унаслідок значного ураження систем їх виконання, керування і вегетативного забезпечення може відбуватися лише в умовах спеціально організованого навчання, що передбачає створення відповідних організаційно-педагогічних умов, застосування методів і засобів корекційно-реабілітаційного впливу.
Особливістю подолання рухових порушень (основними з яких є паралічі та парези, порушення м’язового тонусу) є те, що вони важко піддаються корекції (Л. Журба, О. Мастюкова). Із дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку проводять систематичну робота з розвитку тонкої моторики, що забезпечує диференційовані рухи в процесі письма, виконання трудових операцій, ліплення, конструювання та інших рухових актів.
Позитивно діють на дитячий розвиток особистісно орієнтовані технології: методика кондуктивної педагогіки для дітей із ДЦП А. Петьо з використанням ерготерапії та арт-терапії; адаптована методика комплексної реабілітації за О. Мастюковою та корекційна методика Р. Бабенкової з розвитку підготовленості руки до письма, розвитку сенсорних функцій у цілому.
Технологія розвитку рухової активності цієї категорії дітей (Л. Мороз) передбачає залучення батьків до активної участі у реалізації заходів щодо розвитку рухових можливостей та збільшенні рухової активності дітей в умовах домашнього виховання; взаємодію навчально-виховного закладу з батьками дітей; поєднання педагогічних заходів з компенсаторно-відновлювальними засобами (акупресура, Су-Джок терапія, голчасті аплікатори) із залученням до роботи з дітьми кваліфікованих педагогів-реабілітологів; використання привабливих та емоційно сприятливих інтерактивних форм і засобів корекції (рухливі ігри, музичні заняття, ігри-драматизації), групових форм роботи з урахуванням індивідуальних особливостей дітей.
Продуктивні методи корекції емоційного стану учня, психогімнастика, сюжетно-рольові ігри, неструктуровані ігри, арт-терапія, групові рухливі ігри, рекомендовані психологами і психотерапевтами О. Захаровим, В. Золотоверх, І. Мамайчук, Р. Овчаровою, М. Чистяковою, дають можливість попередити емоційний дискомфорт, створити позитивну мотивацію на уроці, підтримувати на належному рівні активність і самостійність учня, формувати вміння довільно спрямовувати увагу на власні емоційні відчуття, наслідувати вираження емоцій за зразком, розуміти емоційні стани інших людей, саморегулювати власну поведінку.
Робота з поліпшення мовленнєвого розвитку учня у процесі індивідуального навчання передбачає комплексну взаємодію логопеда, лікаря, вчителя, учня та батьків.
Корекція спілкування досягається використанням таких методів психотерапії: безпосередньої взаємодії педагога і дитини на зразок індивідуальної форми психотерапевтичної дії, ефективність якої полягає в індивідуалізації дій та розумінні особистісних проблем дитини; групової психотерапії; психогімнастики як різновиду невербальної техніки; бібліотерапії; терапевтичної метафори як особливого прийому спілкування; ігрової терапії; терапії засобами образотворчої діяльності і основних положень медичної психології та деонтології.
Напрямами корекційно-розвивальної роботи щодо розвитку пізнавальної діяльності дітей із ДЦП є: ознайомлення із навколишнім світом, розвиток просторових і часових уявлень, ігрової діяльності, пам’яті, уваги, мислення, розвиток сенсорних функцій. У процесі гри тренують і закріплюють набуті уміння і навички.
У спеціальній школі (школі-інтернаті) для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату комплексне відновлювальне лікування передбачає систему реабілітаційних заходів (лікувальна фізкультура, масаж, фізіобальнеокліматотерапія, корекційні заняття в басейні тощо) для забезпечення відновлення і розвитку резервних і компенсаторних можливостей організму.
Відповідно до стану дитини і клініки дефекту призначають різні види масажу. Лікувальна гімнастика сприяє нормалізації біохімічних процесів у нервово-м’язовому апараті. У результаті її виконання збільшується рухливість суглобів, нормалізується м’язовий тонус, покращується координація, збільшується об’єм рухів.
У спеціальних школах (школах-інтернатах) для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату повинні бути:
- кабінети дитячого психіатра (невролога), ортопеда;
- кабінети ЛФК з урахуванням можливості проведення групових, індивідуальних занять (з розрахунку: один кабінет на одного інструктора ЛФК для роботи у дві зміни);
- майстерня з ремонту протезних пристроїв.
Обов’язковим і ефективним фактором виховання, формування у дітей із церебральним паралічем позитивних моральних рис, якостей гуманної, цілісної особистостіє трудове виховання. Його здійснюють як у процесі повсякденного життя, так і на спеціальних заняттях із праці. Професійну орієнтацію дітей із церебральним паралічем проводять упродовж усього періоду навчання з метою підготовки до тієї майбутньої професії, що відповідає психофізичним можливостям та інтересам дитини.
Під час проведення уроків використовують різні корекційні форми та види робіт. Особливу увагу приділяють предметно-практичній діяльності учнів, розвитку тонкої моторики (діти повинні більше діяти самостійно: малювати і писати, в тому числі на піску, манці, ліпити, складати, розрізати). Такі види робіт мають власну цінність, а також готують дитину до опанування письма, яке є складною координаційною навичкою, що вимагає злагодженої роботи м’язів кисті, усієї руки, правильної координації рухів усього тіла.
Отже, корекційно-педагогічна робота з дітьми, хворими на церебральний параліч, полягає у послідовному розвитку пізнавальної діяльності й корекції її порушень, корекції вищих кіркових функцій, вихованні стійких форм поведінки і діяльності. Особливими є вимоги до педагогів, які працюють із цими дітьми. Їм потрібні великий такт, знання індивідуальних особливостей дітей, уміння передбачати можливі реакції на критичні зауваження та виробляти у дитини об’єктивне ставлення до своїх можливостей.
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
Психологічні особливості практичної роботи з дітьми, хворими на ДЦП. Мушкевич М. І. 1
Мушкевич М. І., кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри
медичної психології та психодіагностики
Волинський національний університет імені Лесі Українки
43000, проспект Молоді 8а/ 307, м. Луцьк, тел. дом. +38(03322) 65757, тел. моб.
80676485311, e-mail: mira_mush@yahoo.com
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ З
ДІТЬМИ, ХВОРИМИ НА ДЦП
В статті представлено опис практичної роботи з дітьми з ДЦП, пропонуються варіанти спеціально організованої психолого-педагогічносоціальної допомоги. Вказано на важливу роль своєчасної та якісної психодіагностики, профілактики й корекції поведінкових, нервово-психічних і рухових розладів з метою успішної інтеграції в соціум дітей з ДЦП. Відзначено, що процес соціально-психологічної адаптації є неможливим без достатнього рівня розвитку психічної діяльності дитини.
Ключові слова: дитячий церебральний параліч, психодіагностика, психокорекція, психомоторика, психічна діяльність.
Cучасний етап розвитку теорії та практики психології, психіатрії і корекційної педагогіки характеризується значним інтересом та посиленою увагою до глибокого вивчення особливостей протікання психічного розвитку дітей з аномаліями, до виявлення особливостей формування у них пізнавальних, психічних функцій, їх когнітивних можливостей, комунікативної поведінки, розвитку емоційно-вольової сфери, соціальних відносин, що має велике науково-практичне значення.
Дослідження, представлене у статті, спрямоване на вивчення дітей з дитячим церебральним паралічем. Формування особистості дітей з ДЦП, як зазначалося в наукових працях (Р. М. Боскіс, Т. О. Власова, В. І. Лубовський, М. С. Певзнер, В. П. Петрова, В. М. Синьов H. R. Huessy, H. Spionek, M. Townsend та ін.) залежить не лише від вроджених аномалій розвитку, але і Психологічні особливості практичної роботи з дітьми, хворими на ДЦП. Мушкевич М. І. 2 від умов їх життя, виховання в сім'ї, в певній культурі, велике значення мають і особистісні якості дитини. Важливим чинником, що впливає на особистість (Л. О. Булахова, Л. С. Виготський, К. С. Лебединська, І. Ф. Маяковська, Є. Ф. Соботович, Л. С. Цвєткова, S. Kirk, M. Metoyer та ін.), є хвороба, існування якої, як правило, передбачає наявність певних психічних відхилень.
Інтеграція дитини у відкрите суспільство – це, по суті, вища мета реабілітації інвалідів, у яких за багатьма специфічними проблемами, приховується загальнолюдська проблема становлення людини як особистості.
Саме тому в основі психологічного дослідження цих дітей має лежати міждисциплінарний підхід, що забезпечує аналіз та синтез в інтеграції знань з різних галузей конкретних наук. Реалізація такого підходу визначає теоретикометодологічну основу адекватної корекційної допомоги дітям з порушеннями розвитку, сприяє поглибленню досліджень психобіологічних, нейрофізіологічних та психоневрологічних особливостей. Актуальність піднятого питання і спонукала нас до вибору теми дослідження Психологічні особливості практичної роботи з дітьми, хворими на ДЦП.
Мета дослідження передбачає поглиблене вивчення теоретичних аспектів дитячого церебрального паралічу та практичне висвітлення особливостей роботи із дітьми, хворими на ДЦП.
Завданням дослідження є аналіз проблеми впливу інвалідності на становлення особистості дитини у вітчизняній та зарубіжній літературі, вивчення специфічних особливостей розвитку дітей дошкільного віку при різноманітних видах церебрального паралічу, розробка методики діагностики, консультування, корекції та терапії дітей з ДЦП.
Для реалізації завдань дослідження використовувався комплекс методів:
теоретичний аналіз психологічної літератури, спостереження, клінічне інтерв’ю, метод тестувань, ігротерапія.
Теоретичний аналіз психологічної літератури допоміг нам відзначити, що проблема ДЦП набуває особливої гостроти у зв'язку з тенденцією до збільшення випадків цього захворювання в усіх країнах: в Данії на тисячу Психологічні особливості практичної роботи з дітьми, хворими на ДЦП. Мушкевич М. І. 3 новонароджених припадає 2,2 хворих, у Фінляндії - 2 хворих, у Англії - 4, в Україні констатують 2,4 - 2,5 випадків на тисячу дитячого населення. Сьогодні у нас є понад 30 тисяч таких хворих, що потребують різнобічної і довготривалої реабілітації [1; 3].
Термін ДЦП існує вже більше століття, сама хвороба ймовірно існувала і без назви протягом усієї історії людства. Однак, незважаючи на свою довгу історію, дотепер немає єдності в поглядах на цю проблему. Опис хворих із вродженими паралічами має місце в працях Гіппократа, Галена. Але лише в XVIII — на початку XIX століття проблема вроджених паралічів привернула увагу дослідників. J. Cazauvielh (1827) представив клінічно-анатомічні паралелі при геміплегіях, для позначення яких він уперше примінив термін "вроджений церебральний параліч". Автор також об'єднав наявні на той час літературні дані з цього питання. Вроджені рухові розлади, які проявляються двохстороннім ураженням рук і ніг, були вперше об'єднані в клінічну групу Р. Delpech (1830) і визначені як "загальна мозкова ригідність" [4].
Дитячий церебральний параліч, як окрему нозологічну форму, що поєднує різноманітні моторні порушення церебрального походження, першим виділив відомий віденський невропатолог, а згодом - видатний австрійський психіатр і психолог, засновник психоаналізу З. Фрейд [2; 5].
Однієї з ініціатив, спрямованих на узагальнення і подальший розвиток сучасних поглядів на церебральні паралічі, було створення з ініціативи Р. Маккейса і П. Полані у 1957 році Клубу Літтля. Через два роки роботи вони опублікували Меморандум з термінології і класифікації церебральних паралічів. Відповідно до визначення Клубу Літтля, церебральний параліч - це непрогресуюче ураження мозку, яке проявляється в ранні роки життя порушеннями рухів і положення тіла. Ці порушення, що виникають у результаті порушення розвитку мозку, є непрогресуючими, але змінюваними (R.C.MacKeіth, 1959) [2; 4].
Важливою віхою в становленні поглядів на дитячий церебральний параліч було проведення в липні 2004 року в штаті Меріленд (США) Психологічні особливості практичної роботи з дітьми, хворими на ДЦП. Мушкевич М. І. 4 Міжнародного семінару з визначення і класифікації церебральних паралічів.
Учасники семінару підтвердили важливість цієї нозологічної форми і підкреслили, що ДЦП не є етіологічним діагнозом, а клінічним описовим терміном. Результати роботи семінару були опубліковані в статті Пропозиція з визначення і класифікації церебрального паралічу (M. Bax et al., 2005). Автори запропонували наступне визначення: Термін дитячий церебральний параліч (ДЦП) позначає групу порушень розвитку рухів і положення тіла, які призводять до обмеження активності, що викликані непрогресуючим ураженням мозку дитини. Моторні порушення при церебральних паралічах часто супроводжуються дефектами чутливості, когнітивних і комунікативних функцій, перцепції, поведінковими порушеннями [3; 5].
Варіанти класифікацій дитячого церебрального паралічу, що застосовувалися клініцистами в нашій країні, описані в монографіях К. А. Семенової, Т. П. Сімпсона, Д. С. Футера, М. Б. Цукер і співавторів. На даний час в нашій країні користуються класифікацією К. А.
Семенової [2]:
спастична диплигія, подвійна геміплегія, гіперкінетична форма, атонічноастатична форма, геміплегічна форма (спастична геміплегія, геміпарез), змішані форми Крім фізичних та звичних економічних негараздів, дітей-інвалідів турбують проблеми спілкування, дефіцит інформації, самотність, проблеми здоров'я та соціальної адаптації, суїцидальні ідеї тощо. Cистема порушень психічних та фізичних функцій організму, що зумовлена церебральним паралічем, вимагає раннього діагностичного і корекційно-розвивального втручання. Без такої психолого-педагогічної допомоги подальше навчання та соціально-трудова адаптація дитини малоефективна. Соціально-психологічна адаптація (СПА) пов'язана з входженням особистості у соціальне оточення.
Более 140 сортов столового винограда.
При цій формі ДЦП, як описано в теоретичній літературі є можливості для психологічної та соціальної адаптації. У дітей також була виявлена патологія черепних нервів: східна косоокість, атрофія зорових нервів, порушення слуху, порушення мови у вигляді затримки її розвитку, зниження інтелекту. Основний акцент робився на розвиток психічної та мовної дисфункції, усунення елементів псевдобульбарного синдрому, дизартрії та ін.
При діагностично-терапевтичній роботі з дітьми обов’язково були присутні особи з їх найближчого оточення (обоє батьків чи хтось один із них, бабусі, дідусі та ін.). Ми використовували клінічне інтерв’ю як форму емпіричної взаємодії з пацієнтом у ситуації індивідуального консультування або в психотерапевтичній ситуації. В подальшому цей метод виступає основним засобом отримання фактичних даних, застосовується також як спосіб введення дитини та сім’ї в ситуацію психологічного експериментування: від чіткої інструкції до вільного спілкування в психотерапевтичній ситуації. При проведенні клінічного інтерв’ю з дитиною і батьками, ми дотримувались таких вимог: попередньо визначали ціль і основні питання інтерв’ю; формулювали питання таким чином, аби вони були зрозумілими для досліджуваних;
передбачали невимушену обстановку, яка сприяла щирим відповідям при Психологічні особливості практичної роботи з дітьми, хворими на ДЦП. Мушкевич М. І. 6 бесіді. В процесі клінічного інтерв’ю ми збирали анамнестичні відомості і скарги про хвору дитину від її батьків. Головне завдання було отримати відомості про індивідуально-психологічні властивості особистості дитини, хворої на ДЦП.
На першому етапі психологічної діагностики дитини відбувалося визначення психофізичного стану дитини, виявлення відхилень у психологічному розвитку, визначення форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, консультування тощо. В цілому всі методи психологічного обстеження включали такі принципи: комплексне та системне вивчення всього життєвого шляху дитини, включаючи ранній період розвитку, а також відомості про батьків; вивчення, яке припускало виявлення не тільки особливостей її пізнавальної діяльності, але й своєрідність емоційно–вольового розвитку, моторики, поведінки, фізичного стану, які розглядалися у різних сполученнях та взаємозв’язках; підбір діагностичного матеріалу згідно віку;
детермінований підхід до стану дитини, який припускав не тільки виявлення порушення її психічних функцій, але й виявлення їх взаємозалежностей (виявлення первинного дефекту та обумовлених ним дефектів інших порядків);
визначення „зони найближчого розвитку, ступеню научіння, прогнозу його просування – основи індивідуальної програми занять; якісно – кількісна оцінка отриманих результатів, яка давала більш конкретні рекомендації стосовно корекційних засобів; індивідуальний підхід до дитини, щодо виявлення специфічних для неї потреб та визначення напрямків необхідної допомоги.
Окрім клінічного інтерв’ю ми використовували такий метод, як спостереження. Для нас спостереження було систематичним й цілеспрямованим сприйманням і фіксацією психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов, їх аналізу і використання у практичній діяльності.
Более 140 новейших сортов. Доставка по Украине.
В діагностичній класифікації спостереження відноситься до малоструктурованих методів. Ми використовували скринінгово інтегративний вид спостереження, за допомогою якого можна фіксувати різноманітні параметри та характеристики діяльності групи дітей (чи однієї дитини). Таке спостереження ми здійснювали в різноманітних ситуаціях: під час заняття, в будь-який інший час дня. Перед кожним спостереженням ми визначали ті параметри, на які повинні були звернути особливу увагу. Такими параметрами у нашій роботі з дітьми, хворими на ДЦП, були: операційні характеристики діяльності (темп діяльності, працездатність, характеристика параметрів уваги);
характер поведінки дитини, її цілеспрямованість (регуляторна зрілість);
особливості мовного розвитку; афективні та емоційні особливості дітей, хворих на ДЦП; взаємодія дитини з дітьми та дорослими (комунікативний аспект);
моторна гармонійність, латеральні моторні та сенсорні переваги.
Відбір методик здійснювався за принципом поступового зростання рівня труднощів. Методика „Дошки Сегена, спрямована на дослідження доступності дуже простих цілеспрямованих дій, запропонована одним з основоположників олігофренопедагогіки Є. Сегеном. Для дослідження використовуються різноманітні варіанти дошок, серед яких є зовсім прості та більш складні. Прості являють собою фанерні чи виконані з органічного скла дошки з виїмками різної форми та вкладками, які точно відповідають цим виїмкам. Більш складні варіанти відрізняються тим, що виїмки в дошці можуть бути заповнені тільки комбінацією з кількох вкладок.
* Кінезотерапія: лікувальна гімнастика (групова, індивідуальна, пасивна, активна), дихальна гімнастика, малорухливі/рухливі ігри, БОС.
* Використання технічних засобів та тренажерів: шведська стінка, ортопедичний м'яч, підвісні ложементи для полегшення рухів, ходунки, бруси, спеціальні тренажери.
* Різні види лікувального масажу.
* Адресний ортопедо-хірургічне лікування: лікування положенням (укладання і розтяжки), використання ортезних виробів (статичних, динамічних і функціональних), лікувальне протезування, етапне гіпсування, оперативне лікування.
* Різні види рефлексотерапії. * Мануальна терапія. * Логотерапия, * Корекційна педагогіка. * Трудотерапія. * Музикотерапія. * Заняття з психологом. * Методи сенсорної корекції.
Глава 3 Реабілітація дітей c ДЦП
Реабілітація - комплекс медичних, психологічних, педагогічних, професійних і юридичних заходів з відновлення автономності, працездатності та здоров'я осіб з обмеженими фізичними і психічними можливостями в результаті перенесених (реабілітація) або вроджених (абілітація) захворювань, а також в результаті травм.
Реабілітація дітей ДЦП складається з 4х етапів. (додаток 2)
. 1 Основні напрями та завдання реабілітації
. Розробка програми реабілітації та її реалізації
. Коррекции реабілітаційних заходів
. Оцінка ефективності реабілітація
. Відновлення правильної системи пускової афферентации і рефлекторної діяльності.
. Попередження підвищення м'язового тонусу, вирівнювання його асиметрії.
. Попередження утворення стійких патологічних станів і патологічних рухових стереотипів.
. Профілактика контрактур і деформацій.
. Розробка амплітуди і точності рухів.
. Базисні принципи нейрореабілітації: ранній початок, безперервність, адекватність, комплексність, етапність, наступність.
Основні принципи і напрями реабілітаційних заходів (Шабаліна Н. Б. та ін., 1988):
? адаптація хворих до життя в умовах важкого дефекту;
? своєчасність, взаємопов'язаність, безперервність реабілітаційних заходів (лікування, профорієнтація, соціально-психологічна допомога);
? апеляція до особистості хворого, виховання у нього вольових якостей, цілеспрямованості;
? етапність соціальної та медичної допомоги хворим з ДЦП в залежності від віку:
? спеціалізовані ясла-садок, школа-інтернат, професійно-технічне училище, технікум;
? амбулаторне, стаціонарне, санаторне лікування (включаючи неврологічний, ортопедичний стаціонар, протезне підприємство та ін.);
? мультидисциплінарний участь фахівців різного профілю: лікар-реабілітолог, психолог, невропатолог, педіатр, логопед та ін).
. 2 Види реабілітації
З урахуванням специфіки рухових порушень при ДЦП лікувальна гімнастика має такі основні завдання:
Розвиток випрямлення і рівноваги, тобто так званого постурального механізму, забезпечує правильний контроль голови в просторі і по відношенню до тулуба.
Розвиток функції руки і предметно-маніпулятивної діяльності.
Розвиток зорово-моторної координації.
Гальмування і подолання неправильних поз і положень.
Попередження формування вторинного рухового стереотипу.
Під впливом лікувальної гімнастики в м'язах дитини з ДЦП виникають адекватні рухові відчуття. У процесі лікувальної гімнастики нормалізуються пози і положення кінцівок, знижується м'язовий тонус, зменшуються або долаються насильницькі руху. Дитина починає правильно відчувати пози і рухи, що є потужним стимуло.
Читайте также:
