Долоньки надії корекційно розвивальна програма з дитиною дцп
Ефективне навчання і виховання учнів із ДЦП потребує створення спеціальних умов для реалізації їх актуальних і потенційних можливостей (В. Бондар, В. Григоренко, Б. Сермєєв, В. Синьов, Б. Шеремет, М. Шеремет, О. Штеренгерц та ін.). Кореційно-педагогічна діяльність, що здійснюється під час ДЦП, має бути своєчасною, взаємопов’язаною, безперервною, взаємозалежною, комплексною, ефективною. Це тривалий процес, який вимагає значних зусиль та терпіння.
До спеціальної школи (школи-інтернату) для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату зараховують осіб 6 (7) років, які самостійно пересуваються, не потребують індивідуального догляду, з такими захворюваннями:
- артрогрипоз, хондродистрофія, міопатія, наслідки інфекційних поліартритів;
- інші вроджені й набуті деформації опорно-рухового апарату.
Діти, у яких, крім рухових розладів, констатується затримка психічного розвитку та розумова відсталість, виокремлюються в окремі класи у складі цієї школи.
За наявності відповідних умов та кадрового забезпечення у спеціальній школі (школі-інтернаті) можуть навчатися діти з тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату, які себе не обслуговують і відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда потребують індивідуального догляду та супроводу, стан здоров’я яких дає змогу перебувати в дитячому колективі згідно з рекомендованим лікарями режимом.
Не зараховують до спеціальної школи (школи-інтернату) тих дітей із порушеннями опорно-рухового апарату, які:
- страждають на часті епілептичні напади;
- мають стійкий енурез і енкопрез унаслідок органічного ураження центральної нервової системи;
- страждають на терапевтично-резистентні судомні напади, шизофренію з наявністю продуктивної симптоматики, тяжкі порушення поведінки, небезпечні для дитини та оточення;
- мають тяжку, глибоку розумову відсталість;
- яким за станом здоров’я протипоказане перебування в дитячому колективі.
Метою корекційної роботи, яка здійснюється психолого-педагогічними працівниками, що працюють із дітьми, хворими на церебральний параліч, є надання різних видів допомоги (психологічної, педагогічної, логопедичної, соціальної) та забезпечення повної і ранньої соціальної адаптації, загального і професійного навчання. У дитини із церебральним паралічем необхідно сформувати позитивні особистісні якості, адекватне ставлення до життя, привчити до самообслуговування, праці. Із цією метою об’єднують зусилля лікарів, логопедів, дефектологів, психологів, педагогів та батьків.
Принципами корекційно-педагогічної роботи із дітьми, хворими на церебральний параліч, є:
1. Комплексний характер цієї діяльності (постійне урахування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних порушень у динаміці розвитку дитини, спільна всебічна стимуляція розвитку психіки, мовлення, моторики, профілактика і корекція їх порушень).
2. Ранній початок послідовних корекційних дій з опорою на збережені функції дитини (рання діагностика і початок корекційно-педагогічного впливу, починаючи вже з періоду немовляти і раннього віку, який є сензитивним періодом для розвитку мовлення. Раннє виявлення патології і своєчасний корекційний вплив, здійснені у цей період, дозволяють зменшити, а інколи й виключити психомовленнєві порушення дітей із церебральним паралічем, що пояснюється пластичністю і універсальною здатністю дитячого мозку до компенсації порушених функцій).
3. Організація роботи у рамках провідної діяльності. Порушення розвитку психіки і мовлення під час ДЦП значною мірою обумовлено відсутністю або дефіцитом діяльності у дітей.
4. Спостереження за дитиною у динаміці розвитку психіки і мовлення.
5. Тісний взаємозв’язок із батьками та оточенням дитини. Найближче середовище, у якому перебуває дитина із церебральним паралічем, має можливість максимально стимулювати її розвиток, пом’якшувати негативний вплив хвороби на стан психіки. Активність батьків має сприяти створенню позитивних умов виховання. Тому психолого-педагогічні працівники спрямовують їхні зусилля на організацію режиму дня дитини, цілеспрямоване виконання нею корекційних вправ, формування адекватної самооцінки, правильне ставлення дитини до особливостей здоров’я, розвиток моральних і вольових якостей, прищеплення навичок самообслуговування, включення у посильну працю, допомогу по господарству.
Уже з дитинства необхідно розвивати посильні вміння й навички, позитивні психологічні установки, привчати дитину до думки про те, що вона є повноцінною особистістю, має право на гідне життя, повинна грамотно будувати стосунки з оточуючими.
Корекційно-педагогічна робота у спеціальних закладах для дітей із ДЦП здійснюється за такими напрямами:
- стимуляція рухової активності;
- розвиток функціональних можливостей кистей рук;
- формування навичок самообслуговування;
- формування конструктивних і зображувальних навичок;
- розвиток мовлення і корекція мовленнєвих розладів;
- розвиток пізнавальної діяльності;
- формування і удосконалення провідних для кожного вікового періоду видів діяльності.
Процес формування, розвитку й удосконалення рухів у дітей із ДЦП унаслідок значного ураження систем їх виконання, керування і вегетативного забезпечення може відбуватися лише в умовах спеціально організованого навчання, що передбачає створення відповідних організаційно-педагогічних умов, застосування методів і засобів корекційно-реабілітаційного впливу.
Особливістю подолання рухових порушень (основними з яких є паралічі та парези, порушення м’язового тонусу) є те, що вони важко піддаються корекції (Л. Журба, О. Мастюкова). Із дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку проводять систематичну робота з розвитку тонкої моторики, що забезпечує диференційовані рухи в процесі письма, виконання трудових операцій, ліплення, конструювання та інших рухових актів.
Позитивно діють на дитячий розвиток особистісно орієнтовані технології: методика кондуктивної педагогіки для дітей із ДЦП А. Петьо з використанням ерготерапії та арт-терапії; адаптована методика комплексної реабілітації за О. Мастюковою та корекційна методика Р. Бабенкової з розвитку підготовленості руки до письма, розвитку сенсорних функцій у цілому.
Технологія розвитку рухової активності цієї категорії дітей (Л. Мороз) передбачає залучення батьків до активної участі у реалізації заходів щодо розвитку рухових можливостей та збільшенні рухової активності дітей в умовах домашнього виховання; взаємодію навчально-виховного закладу з батьками дітей; поєднання педагогічних заходів з компенсаторно-відновлювальними засобами (акупресура, Су-Джок терапія, голчасті аплікатори) із залученням до роботи з дітьми кваліфікованих педагогів-реабілітологів; використання привабливих та емоційно сприятливих інтерактивних форм і засобів корекції (рухливі ігри, музичні заняття, ігри-драматизації), групових форм роботи з урахуванням індивідуальних особливостей дітей.
Продуктивні методи корекції емоційного стану учня, психогімнастика, сюжетно-рольові ігри, неструктуровані ігри, арт-терапія, групові рухливі ігри, рекомендовані психологами і психотерапевтами О. Захаровим, В. Золотоверх, І. Мамайчук, Р. Овчаровою, М. Чистяковою, дають можливість попередити емоційний дискомфорт, створити позитивну мотивацію на уроці, підтримувати на належному рівні активність і самостійність учня, формувати вміння довільно спрямовувати увагу на власні емоційні відчуття, наслідувати вираження емоцій за зразком, розуміти емоційні стани інших людей, саморегулювати власну поведінку.
Робота з поліпшення мовленнєвого розвитку учня у процесі індивідуального навчання передбачає комплексну взаємодію логопеда, лікаря, вчителя, учня та батьків.
Корекція спілкування досягається використанням таких методів психотерапії: безпосередньої взаємодії педагога і дитини на зразок індивідуальної форми психотерапевтичної дії, ефективність якої полягає в індивідуалізації дій та розумінні особистісних проблем дитини; групової психотерапії; психогімнастики як різновиду невербальної техніки; бібліотерапії; терапевтичної метафори як особливого прийому спілкування; ігрової терапії; терапії засобами образотворчої діяльності і основних положень медичної психології та деонтології.
Напрямами корекційно-розвивальної роботи щодо розвитку пізнавальної діяльності дітей із ДЦП є: ознайомлення із навколишнім світом, розвиток просторових і часових уявлень, ігрової діяльності, пам’яті, уваги, мислення, розвиток сенсорних функцій. У процесі гри тренують і закріплюють набуті уміння і навички.
У спеціальній школі (школі-інтернаті) для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату комплексне відновлювальне лікування передбачає систему реабілітаційних заходів (лікувальна фізкультура, масаж, фізіобальнеокліматотерапія, корекційні заняття в басейні тощо) для забезпечення відновлення і розвитку резервних і компенсаторних можливостей організму.
Відповідно до стану дитини і клініки дефекту призначають різні види масажу. Лікувальна гімнастика сприяє нормалізації біохімічних процесів у нервово-м’язовому апараті. У результаті її виконання збільшується рухливість суглобів, нормалізується м’язовий тонус, покращується координація, збільшується об’єм рухів.
У спеціальних школах (школах-інтернатах) для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату повинні бути:
- кабінети дитячого психіатра (невролога), ортопеда;
- кабінети ЛФК з урахуванням можливості проведення групових, індивідуальних занять (з розрахунку: один кабінет на одного інструктора ЛФК для роботи у дві зміни);
- майстерня з ремонту протезних пристроїв.
Обов’язковим і ефективним фактором виховання, формування у дітей із церебральним паралічем позитивних моральних рис, якостей гуманної, цілісної особистостіє трудове виховання. Його здійснюють як у процесі повсякденного життя, так і на спеціальних заняттях із праці. Професійну орієнтацію дітей із церебральним паралічем проводять упродовж усього періоду навчання з метою підготовки до тієї майбутньої професії, що відповідає психофізичним можливостям та інтересам дитини.
Під час проведення уроків використовують різні корекційні форми та види робіт. Особливу увагу приділяють предметно-практичній діяльності учнів, розвитку тонкої моторики (діти повинні більше діяти самостійно: малювати і писати, в тому числі на піску, манці, ліпити, складати, розрізати). Такі види робіт мають власну цінність, а також готують дитину до опанування письма, яке є складною координаційною навичкою, що вимагає злагодженої роботи м’язів кисті, усієї руки, правильної координації рухів усього тіла.
Отже, корекційно-педагогічна робота з дітьми, хворими на церебральний параліч, полягає у послідовному розвитку пізнавальної діяльності й корекції її порушень, корекції вищих кіркових функцій, вихованні стійких форм поведінки і діяльності. Особливими є вимоги до педагогів, які працюють із цими дітьми. Їм потрібні великий такт, знання індивідуальних особливостей дітей, уміння передбачати можливі реакції на критичні зауваження та виробляти у дитини об’єктивне ставлення до своїх можливостей.
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
Індивідуальний навчальний план з корекційно-розвиткової роботи (базовий) школярів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із порушенням опорно-рухового апарату
План розроблено на основі МОН і вже І семестр пропрацьований за ним, є пояснювальна записка. 70 год, по 2 год в тиждень.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Рухові порушення, які обмежують, або роблять неможливими активні рухи, відображаються на загальному здоров’ї дитини, знижують опір організму до простудних і інфекційних захворювань, негативно впливають на розвиток усіх систем організму (серцево-судинної, дихальної, травної та ін.) та нервово-психічну діяльність.
У більшості дітей спостерігається змішаний характер протікання захворювання із співвідношенням різних рухових розладів. Особливістю рухових порушень є те, що вони існують з народження, тісно пов’язані з сенсорними розладами, спричиняючи затримане і порушене формування усіх рухових функцій: утримання голови, навички сидіння, стояння, ходьби, маніпулятивної діяльності. Ураження ЦНС порушує роботу м’язових схем цілеспрямованих рухів, що і визначає одну із основних труднощів формування рухових навичок. Неправильні схеми рухів у дітей можуть закріплюватися і призводити до формування патологічних поз і положень тіла і кінцівок.
Особливістю багатьох рухових порушень у дітей є не тільки проблема у виконанні тих чи інших рухів, але й слабкість відчуття цих рухів, у зв’язку з чим не формується правильна уява про рух.
Слабке відчуття своїх рухів є причиною порушення стереогнозу (впізнавання предметів на дотик.).
В структурі рухового дефекту у дітей з ЦП важливе значення має порушення тонусу м’язів. Найчастіше спостерігається порушення тонусу по типу спастичності. Спастичність характеризується підвищенням м’язового тонусу в окремих групах м’язів.
Також наявними є порушення м’язового тонусу по типу ригідності. Нерідко ригідність розповсюджується на всі м’язи кінцівки, або більше – на м’язи розгиначі. Найчастіше вона спостерігається при гіперкінетичній формі, при цій же формі характерний мінливий м’язовий тонус – дистонія.
При деяких формах ДЦП може бути знижений м’язовий тонус (гіпотонія). М’язи стають в’ялими, збільшується об’єм рухів в суглобах. Низький м’язовий тонус характерний для атонічно-астатичної форми ЦП. При ускладнених формах ДЦП відмічаються поєднання різних варіантів порушення м’язового тонусу.
У деяких дітей, коли ДЦП ускладнюється мозочковою недостатністю, при довільних рухах спостерігається тремор, який посилюється при наближенні кінцівки до цілі. Від тремору потрібно відрізняти синкінезії – мимовільно виникаючі супутні рухи. Церебральні паралічі можуть проявлятися неконтрольованими мимовільними рухами ( гіперкінезами ), порушенням рівноваги, координації , утримання положення тіла, що часто ускладнює мовленнєві функції, розвиток ковтання, ходи та багато інших функцій.
Урок починається з психологічної підготовки учня до роботи. З цією метою використовуються найрізноманітніші заходи: розгляд цікавого малюнка, яскравих сторінок підручника, нових іграшок тощо. Застосовуються також такі корекційно наповнені, ефективні методи і форми підготовки дітей до навчальної праці, як аутотренінг, бесіда-діалог з батьками та дитиною про її самопочуття предметно-практична діяльність.
Згадані прийоми нетрадиційні, вони близькі і звичні дітям, доступні і приємні для них, тому створюють бадьорий робочий настрій, допомагають долати труднощі, стимулюють працездатність й інтерес до навчання і головний фактор успішного розвитку - бажання вчитися.
Виділяють п'ять основних груп засобів, які найширше використовуються
вчителями індивідуального навчання:
- фізхвилинка, рухливі ігри;
- різноманітне унаочнення (роздаткові картки, малюнки, картини, ілюстрації, калькулятор тощо);
- дидактичні ігри (з дитячим конструктором, мозаїкою, розрізними малюнками тощо);
- дозування матеріалу на змістовно завершені порції, новизна змісту;
- практичні вправи на розвиток мислення, пам'яті, уваги, мовлення.
Мета програми — сприяння розвиткові дитини, створення умов для реалізації її внут рішнього потенціалу, допомога в подолан ні і компенсації відхилень, що заважають його розвиткові.
Завдання програми :
- розвиток мовлення та формування навичок спілкування;
- розвиток дрібної моторики;
- роз виток психічних процесів та просторових уявлень;
- р озширення словникового запасу;
- розвиток усіх видів сприймання (зорового, слухового, дотикового і кінестетичного (рухового);
- формування сенсорних еталонів кольору, форми, величини, часу, простору, а також м’язово - суглобового відчуття;
- формування повноцінних уявлень про навколишній світ;
- розвиток вищих психічних функцій (уваги, мислення, пам'яті) та корекція їх порушень;
Форма проведення: програма складається із 70 занять, які проводяться по 2 рази на тиждень. Форма проведення занять індивідуальна.
НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
Комплект корекційно-розвивальних програм містить розробки занять для дітей з особливими освітніми потребами, спрямованих на активізацію та стимулювання пізнавальної діяльності, розвиток емоційно-вольової сфери, комунікативних навичок, сприяння адаптації учнів до школи; методичні рекомендації педагогам щодо вдосконалення роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.
Щоб цілеспрямовано здійснювати навчання та корекцію психічного розвитку дитини, мало знати недоліки розвитку її окремих психічних функцій, потрібно усвідомлювати взаємозв’язок і взаємозалежність між ними. Практично не можна розділити розвиток сприймання, мислення, пам’яті та інших функцій спочатку сформувавши одну, а потім іншу. Чим би ми не займалися з дитиною, ми розвиваємо її психіку в цілому. Водночас дуже важливо у певному недоліку психічної діяльності дитини розрізняти причини, що його зумовлюють, і наслідки, які лежать на поверхні явища та першими привертають увагу. Саме з їх подолання часто починають і, зазвичай, безуспішно. Так, батьки й учителі, часто скаржаться на погану пам’ять дитини і вважають, що саме через це дитина не може засвоїти навчальний матеріал, але якщо зміст того, що треба запам’ятати, незрозумілий дитині, то запам’ятовування можливе тільки механічне, а воно непродуктивне. Отже, потрібне розуміння матеріалу, що є наслідком роботи мислення. Мислення ж, формуючись у дитинстві, є основою розвитку всієї пізнавальної діяльності. Чуттєве пізнання навколишнього світу в дітей із затримкою психічного розвитку з раннього дитинства було збіднене й стало першопричиною порушень у розвитку мислення, мовлення, пам’яті, уяви.
У педагогічній роботі з дітьми з особливими освітніми потребами насамперед потрібно виходити з того, що вони мають значний потенціал розвитку, повноцінна реалізація якого залежить від адекватності побудови навчально-виховного процесу. Тому, дбаючи про корекцію психічного розвитку дитини, недостатньо навчати її того, що вона не зуміла зробити на уроці. В усіх випадках доводиться працювати над тими прогалинами в розвитку, які утворилися протягом дошкільного періоду, і тепер заважають їй успішно навчатися.
Корекційно-розвивальне навчання передбачає поглиблену роботу з корекції психічних функцій, пізнавальної діяльності, навичок спілкування, а також з розвитку вмінь і навичок у процесі трудового навчання спроможності і здібностей дітей тощо.
Основними завданнями корекційного навчання визнано:
– забезпечення розвитку всіх видів сприймання, особливо зорового та слухового, на базі яких розвиваються вищі психічні функції (з розвитком сприймання збагачуються різноманітні знання про навколишній світ і розуміння зв’язків між предметами та явищами, отже, розвивається мислення й мовлення дітей);
– зміцнення працездатності дитини, уміння зосереджувати увагу й цілеспрямовано працювати: ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати;
– розвивати навчальну мотивацію, бажання вчитися, віру дитини у власні можливості, що можливе завдяки усвідомленню й оцінці реальних досягнень.
Усі ці корекційні завдання розв’язуються безпосередньо на уроках та в позакласній діяльності дитини. Цій меті підпорядковуються зусилля педагога, психолога, батьків.
Програмно-методичний комплекс адресовано спеціальним педагогам, психологам, керівникам спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів, в яких навчаються діти з особливими освітніми потребами, фахівцям інклюзивно-ресурсних центрів, центрів психолого-педагогічної реабілітації та корекції, соціально-реабілітаційних центрів, методистам, викладачам та студентам вищих навчальних закладів, всім, хто цікавиться проблемами навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами.
Комплект корекційно-розвивальних програм для дітей з особливими освітніми потребами (з порушеннями зору; з порушеннями слуху; із затримкою психічного розвитку; з порушеннями інтелектуального розвитку), 2018 р.
Обґрунтовано передумови створення корекційно-розвивальної програми з малювання для вихователів середньої логопедичної групи. Розкрито вимоги до знань дошкільника, корекційно-розвивальну спрямованість навчання, визначено форми організації діяльності.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.09.2017 |
| Размер файла | 41,4 K |
- посмотреть текст работы
- скачать работу можно здесь
- полная информация о работе
- весь список подобных работ
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Корекційно-розвивальна програма з малювання для вихователів середньої логопедичної групи
старший науковий співробітник лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки НАПН України, кандидат педагогічних наук
У статті з урахуванням вимог Базової програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" обґрунтовано передумови створення корекційно-розвивальної програми з малювання для вихователів середньої логопедичної групи, представлено її основні освітні напрями. Розкрито вимоги до знань і вмінь дошкільника, корекційно-розвивальну спрямованість навчання, визначено відповідні форми організації діяльності, її види.
Ключові слова: корекційно-розвивальна програма для вихователів, малювання в логопедичній групі.
Актуальність дослідження. Постановка проблеми. Наявність програми в навчально-виховній діяльності педагогічних працівників дошкільного навчального закладу є основою (базою) для науково-методичної та практичної навчально-виховної роботи. Вихователі дошкільних навчальних закладів загального розвитку як науково-методичне забезпечення мають Базову програму розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" [1], учителі-логопеди - спеціальну корекційно-розвивальну програму [4], а от вихователям логопедичних груп вкрай важко самостійно адаптувати Базову програму до специфічних умов навчання і виховання дітей із мовленнєвими вадами. Це спонукало до розроблення програм для вихователів з урахуванням корекційно-розвивальних завдань спеціального дошкільного навчального закладу компенсуючого типу для дітей із порушеннями мовлення (ПМ) [3].
Мета і завдання дослідження. Питання планування занять з ліплення та аплікації розкрите у низці авторських публікаціях [6]. Метою статті є представлення змістового аспекта планування занять з малювання у середній логопедичній групі.
Виклад основного матеріалу. Формування повноцінної гармонійно розвиненої особистості дитини неможливе без ознайомлення дошкільника із зображувальною діяльністю. Ігри-заняття з малювання, аплікації, ліплення є основою пізнавального та мовленнєвого розвитку дітей, виховання у них естетичного смаку, зацікавленості у процесі та результаті власної діяльності (фонд "я хочу"), особистісних якостей (фонд "я можу"). Тісно поєднуючись із самостійною художньою, музичною, театралізованою, конструктивно-будівельною, дослідницькою та більш складними формами ігрової діяльності зображувальна діяльність сприяє формуванню у дитини активного пізнавального інтересу, бажання та вміння відображати те, до чого доторкнувся, того, що побачив або почув.
Ігри-заняття із зображувальної діяльності в логопедичній групі обов'язково поєднуються з розвитком мовлення. Тому, на нашу думку, виконання вправ пальчикової, мімічної, дихальної, голосової, артикуляційної та психогімнастики, промовляння окремих звуків і звукосполучень, звуконаслідувань, чистомовок, скоромовок, закличок, віршів, потішок, використання ігор та вправ із мовленнєвими завданнями значно покращує ефективність навчально-виховного процесу.
Малювання - це специфічне, образне пізнання дійсності, духовно-практична, емоційно-раціональна активність людини (В. М. Бєлкіна, Т. Г. Казакова, Л. І. Сірченко та ін.). Саме в цьому виді діяльності за допомогою зображувальних матеріалів дитина має можливість передати свої враження про навколишній світ. Цей процес викликає у дошкільника відчуття радості, захоплення та здивування. Окрім цього, малювання виховує у дітей емоційно-оцінне ставлення до світу, сприяє формуванню вміння бачити його різнобарвність і красу.
Заняття з малювання проводяться у середній логопедичній групі один раз на тиждень.
У програмі з малювання нами виділено загальноосвітній і корекційний блоки [2, 3, 5, 6] та виокремлено такі освітні напрями:
1. Інтерес до малювання як виду зображувальної діяльності.
2. Графічно-моторні та технічні зображувальні навички.
3. Предметне малювання.
4. Декоративне малювання.
5. Сюжетне малювання.
6. Нетрадиційні методи малювання.
Такий розподіл обумовлений необхідністю формування у дітей з мовленнєвими порушеннями такого:
? пізнавальної та мотиваційної основи виконання завдань;
? рухової вправності та зображувальних навичок;
? загальної готовності до засвоєння програмового матеріалу.
Розглянемо на конкретному прикладі, як забезпечується взаємозв'язок загальноосвітнього та корекційного блоків програми.
У навчально-виховному процесі враховуємо насамперед потреби дитини, а тому починаємо аналіз з вимог до знань та умінь дошкільника. У першому блоці освітнього напряму "Інтерес до малювання як виду зображувальної діяльності" у колонці "Вимоги до знань та умінь дошкільника" зазначено: "Спостерігає за предметами та явищами навколишньої дійсності, діяльністю людей, вміє помічати красу природи, отримує задоволення від побачених картин, почутої музики та літературних творів".
Спеціальна програма має забезпечувати насамперед корекцію і розвиток, тому розглянемо зміст колонки "Спрямованість корекційно-розвивального навчання", в якій зазначено: "Розвиток зорового, слухового сприймання та уваги, естетичного смаку". Встановлюємо взаємозв'язок: слухання > слухове сприймання та увага, спостереження, розгляд > зорове сприймання та увага, естетичний смак.
Наступний крок - з'ясувати, яким чином забезпечити розвиток вищезазначених психічних процесів. Це розкрито у формах організації діяльності, її видах: спостереження, екскурсії, розгляд картин, театралізована діяльність, слухання музичних та літературних творів; бесіди, самостійні розповіді за навідними запитаннями педагога; свята і розваги. Таким чином, проаналізувавши корекційний блок, установили наявність причинно-наслідкових зв'язків між його складовими.
Розглянемо загальноосвітній блок програми на такому ж прикладі. У цьому блоці про діяльність дитини зазначено: "Спостерігає за предметами та явищами навколишньої дійсності, діяльністю людей, помічає красу природи, отримує задоволення від побачених картин, почутої музики та літературних творів".
Такі вимоги до знань та умінь дошкільника реалізуються у двох сферах життєдіяльності ("Культура" і "Я Сам") та охоплюють кілька змістових ліній: предмети та явища навколишньої дійсності > предметний світ, музичні мініатюри і літературні твори > світ мистецтва, отримання задоволення > психічне "Я".
Усе вищезазначене дає змогу виокремити дві чітко виражені форми активності особистості: отримання задоволення від слухання та розглядання > емоційно-ціннісна форма активності, слухання та розглядання, тобто процес пізнання > пізнавальна форма активності.
Як бачимо, корекційний і загальноосвітній блок нерозривно пов'язані між собою, що, у свою чергу, забезпечуватиме цілісний, комплексний, інтегрований підхід до подолання порушень мовлення.
Отже, пропонуємо таблицю орієнтовного планування, у якій реалізуються як загальноосвітні навчально-виховні завдання, передбачені Базовою програмою "Я у Світі", так і корекційно-розвивальні, необхідні для подолання мовленнєвих вад у дошкільників п'ятого року життя.
Світ барвистої веселки
Форми активності особистості
Вимоги до знань та умінь дошкільника
Спрямованість корекційно-розвивального навчання
 | Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах: 1 2 3 4 |
Очікувані результати після реалізації програми : високий рівень розвитку пізнавальних психічних процесів, комунікативних навичок, творча самореалізація дитини, володіння навичками самоконтролю, вміння знімати психом’язову напругу.
„Подорож у країну Акварелію”.
Мета : створення психологічно сприятливої атмосфери, розвиток фантазії та творчих здібностей старших дошкільників.
Хід заняття:
Психолог. Доброго дня, мої любі.
Вправа „Ромашка”.
Мета : встановлення позитивного емоційного настрою в групі.
(Діти беруть один одного за руки та сходяться до центру).
Психолог. Уявіть собі, що ми квітка. Красива, пахуча, маленька ромашка. Вранці ромашка прокинулася, розкрила свої пелюстки (малюки тримаються за руки і піднімають їх угору), привіталася із сонечком і хмаринкою, привіталася з вітром і деревами, привіталася з пташками і бджілками, привіталася з іншими квіточками. Всім – всім привіт, всім – всім зичу доброго здоров’я, гарного настрою і нових вражень.
Мої любі малята, на нас сьогодні чекає цікава подорож. Ми завітаємо у гості до дівчинки Палітри і хлопчика Пензлика. Як би ви назвали країну, в якій вони живуть. (Відповіді дітей).
Примітка. Для проведення першого заняття буде потрібна допомога вихователя групи, з яким попередньо слід узгодити ролі. В присутності знайомого вихователя діти будуть почувати себе спокійніше та впевненіше. Можна в процесі заняття використовувати картинки із зображеннями хлопчика Пензлика, дівчинки Палітри, Кощея, Вогню, Вітру, Ночі, тощо. Також для роботи потрібні аркуші паперу, фарби, трубочки для коктейлю, шматочки пластиліну та ін.
Психолог. В Акварелії країні,
Може там живуть й донині,
Пензлик-хлопчик і Палітра,
Сонце весело там сяє,
Річка хвилями співає.
Там дерева і травичка
Зеленіють коло річки.
День веселий, світлий, гарний…
Але тут Кощей Безбарвний
З замку визирнув. І в крик.
Кощей Безбарвний. До такого я не звик.
Залишу назавжди вас!
Психолог. Мить. І Пензлика немає.
Від сліз помочі нема.
Будемо збиратись в путь,
Треба Пензля повернуть!
І дівчата, і хлоп'ята
Діти. Так.
Психолог. А в цей час Кощей у замку
Підпалія визвав зранку.
Кощей. Друже вірний, Підпалій,
Запали їх, не жалій.
Підпалій. Це для мене діло, звісно,
Жар-вогонь тут мій корисний.
Психолог. Що ж робити нам, малята?
Вогонь треба зупиняти.
(Відповіді дітей).
Завдання. Використовуючи техніку „малювання пальцем” зобразити хмаринку, дощик і річку.
(Діти малюють).
Психолог. Лютує, сердиться Кощей.
Кощей. Не прощу я цих дітей.
Здійми бурю, Суховію.
Суховій. Я на попіл їх розвію.
Психолог. Зупинити Суховія
Ми допомогти зумієм.
Намалюєм коло річки
Дерев безліч і травичку,
Кущики коло води,
І не зробить він біди.
Завдання . За допомогою техніки „кляксографії” намалювати дерева, кущі, травичку.
Піпеткою на аркуш паперу наносять кілька клякс зеленого кольору. Трубочкою для коктейлю роздувають їх по аркушу у різних напрямках. Цією ж трубочкою домальовують дерева, кущики і травичку.
(Діти малюють).
Психолог. Знов Кощей залютував.
Кощей Безбарвний. Не терплю я добрих справ
Пітьма - Тьмуща нападай —
Ніччю очі затуляй.
Психолог. Темно стало навкруги
Як же далі нам іти?
(Відповіді дітей).
Завдання. Намалювати сонечко і промінці, використавши техніку „малювання шматочком пластиліну”.
(Діти малюють).
Психолог. Зникли Пітьма, Суховій,
Зник підступний Підпалій.
Пензлика ми врятували,
А Кощея геть прогнали.
Хай буде світ веселий і чудовий,
Любі діти. Я пишаюся тим, що ви завжди готові прийти на допомогу, ваші малюнки просто чудові. Так тримати!
Вправа на релаксацію „Я і природа”.
Мета: зняття психоемоційного напруження, досягнення відчуття спокою.
Хід проведення . Діти закривають очі, слухають і уявляють себе в ролі тих образів, що зобразили в своїх малюнках.
Психолог. Тепер відкривайте свої оченята, повертайтеся із подорожі додому. Наступного разу ми знову будемо мандрувати незнаними світами. А тепер – до побачення.
„Подорож у країну Спілкування”.
Мета: створення сприятливої емоційної атмосфери, розвиток навичок невербального спілкування у дошкільнят, навчання дітей альтернативних варіантів поведінки в ситуації конфлікту.
Хід заняття:
Гра „Привітання”.
Мета: створення позитивної емоційної атмосфери.
Хід проведення . Діти стоять у колі. Психолог говорить: „Привіт! Я рада тебе бачити, Наталю.” Наталя відповідає: „Дякую. Привіт! Я рада тебе бачити, Богданчику.” Так триває доти, поки вітання не повернеться до психолога.
Психолог. Сьогодні ми помандруємо у країну Спілкування. Для цього нам не треба кудись їхати. Адже люди всіх націй спілкуються один з одним. Так було завжди і так буде в майбутньому. Хто мені скаже, як ми можемо спілкуватися один з одним. Так, звичайно за допомогою слів і речень, але не тільки. Ми ще можемо спілкуватися за допомогою виразу обличчя, жестів і навіть за допомогою пальчиків. Хочете спробувати?
Вправа „Калейдоскоп емоцій”.
Мета : навчити малят розрізняти прояв людських емоцій за виразом обличчя.
Хід проведення . Спочатку психолог, а потім діти по черзі зображують певну емоцію, інші учасники мають відгадати, яку саме.
Гра „Відгадай дію”.
Мета: навчання елементів техніки виразних рухів.
Завдання . Дошкільнята за допомогою жестів, не вживаючи слова, повинні показати, що вони сьогодні робили в дитячому садочку. Інші учасники відгадують, наприклад, малювали, ліпили, співали і т. д.
Психолог. А ще ми можемо розказувати цікаві історії за допомогою наших пальчиків. Я зараз одночасно розкажу і покажу один віршик. А потім спробуємо разом повторити його. Згода?
Пальчикова гімнастика.
Мета: розвиток дрібної моторики.
По ромашках серед трав
(Руки зігнуті в ліктях, долонями догори, пальчики імітують пелюстки ромашки).
Кольоровий жук кружляв
(Покрутити кистями рук, кругові рухи).
(Згинати і розгинати пальці, утворюючи кулачки).
Я з ромашками дружу.
(Руки в замок).
На квіточці гойдаюся,
(Рухи руками вправо – вліво).
(Рухи руками вниз – вверх).
Психолог. Дорогі малята, скажіть, будь ласка, чи зможемо ми спілкуватися з іншими дітьми і дорослими, якщо будемо дуже сердиті або ображені на когось? Чому.
Гра „Тух – тібі – дух”.
Мета: вироблення навичок зниження негативних емоцій, навчання дітей альтернативних варіантів поведінки в ситуації конфлікту.
Психолог: „Я відкрию зараз один секрет. Якщо ви дуже сердиті, вам не хочеться ні з ким розмовляти і гратися, то треба подивитися в очі іншій дитині, нахмурити чоло і сердито – пресердито вимовити чарівне слово: „Тух–тібі–дух”. Це магічне слово треба сказати всім, на кого ви сердиті чи образилися. Отже, уявіть собі, що ви дуже сердиті і скажіть один одному: „Тух – тібі – дух”.
Примітка: у грі закладений комічний парадокс. Вимовляти: „Тух – тібі – дух” і не засміятися досить складно.
Вправа „Опануй себе”.
Мета: самоконтроль і саморегуляція поведінки.
Психолог. А ще, коли виникає бажання когось вдарити, образити є дуже простий спосіб довести свою силу: потрібно обхопити долонями лікті і сильно пригорнути руки до грудей – це поза витриманої, сильної духом людини. Адже ми з вами саме такі, чи не так? (Діти повторюють жести за психологом). Молодці. Я думаю, що труднощів у спілкуванні з іншими дітьми, та й з дорослими у вас більше не виникне.
Вправа на релаксацію „Іскра доброти”.
Мета: зняття психоемоційного напруження, досягнення відчуття спокою.
Психолог. Закрийте очі, уявіть, що від тепла вашого подиху у ваших долоньках з’явилась маленька, тепла і лагідна іскорка доброти… Ви хочете поділитися нею з своїми друзями. І ось сталося чудо: чим більше ви ділитися іскоркою доброти з друзями – тим більшою вона стає. Іскорка доброти зігріває вас, інших діток у групі, вихователів, батьків. Вона вже не вміщається у долоні. Дмухніть на неї – нехай іскорка вашої доброти зігріє всіх людей в нашому місті. А тепер розплющіть очі і посміхніться один одному.
До нових зустрічей.
„Подорож у пустелю”.
Мета: стимулювання розвитку психічних процесів: мислення, уяви в обдарованих дітей старшого дошкільного віку, створення емоційно комфортної атмосфери, розвиток тактильно – кінестетичної чутливості рук, формування навичок позитивної комунікації.
Хід заняття:
Вправа „Всім, всім – добрий день!”
Мета: створення сприятливої, емоційно – комфортної атмосфери.
Хід проведення . Діти разом з психологом стають у коло, роблять вежу з рук і хором говорять: „Всім, всім – добрий день. Всім, всім – добрий день. Сонечку - добрий день. Вітерцю - добрий день. Тарасикові – добрий день. Оленці - добрий день. Сергійкові - добрий день… Всім добрим людям - добрий день, добрий день, добрий день.”
Психолог. Сьогодні ми з вами помандруємо у дуже екзотичне місце – у пустелю. Але як нам туди добратися? (Відповіді дітей). Так, ми можемо доїхати машиною, літаком, поїздом. Отож, вирушаємо! Хто сяде за кермо автомобіля?
Гра „Селище у пустелі”.
Мета: розвиток творчого потенціалу, уяви і фантазії дітей, розвиток тактильно – кінестетичної чутливості і дрібної моторики рук, стабілізація емоційного стану малят, формування навичок позитивної комунікації.
Психолог. Ми опинилися у чарівному місці, яке називається оазисом. Тут є вдосталь води, ростуть дерева і квіти, та чогось все ж таки не вистачає. Як ви думаєте, чого? (Відповіді дітей). Тут немає людей. У мене є до вас пропозиція: давайте побудуємо селище. Як моя ідея, подобається вам? Ну ж бо, до роботи…
Примітка. Це адаптований варіант тесту „Уявне селище”, розробленого французьким психологом Н. Артуром. Можливе його використання як з метою діагностики, так і терапії. Для проведення цієї гри потрібний квадратний ящик, площею 80 см², висотою 8 см. Я використовую пісочницю, таким чином поєдную гру із пісочною терапією. Окрім цього дітям пропоную набір мініатюрних іграшок людей, тварин, машин, будинки і магазини (ми обклеїли сірникові коробочки і отримали будівлі з вікнами і дверима) та інші матеріали, які є доступні на той момент.
Запитання до дітей після завершення будівництва:
- Змучилися ви чи ні?
- Чи було вдосталь будівельних матеріалів?
- Кого ви запросите жити у збудоване селище?
- Чим будуть займатися мешканці селища?
- Чи будуть вони подорожувати і з якою метою?
- Чи хотіли би ви жити в такому селищі? Якщо так, то де саме?
- Хто був би вашим другом? Де б ви гралися разом.
Вправа на релаксацію „Квітка”.
Мета: зняття психоемоційного напруження, досягнення відчуття спокою.
Хід проведення . Діти стають у коло, присідають, обхопивши руками коліна, психолог пропонує слухати його розповідь і повторювати за ним рухи: „Ми знаходимося на березі озера, біля збудованого нами селища. Теплий промінчик сонця упав на землю і зігрів у ній зернятко. Із насінини виріс паросток. (Повільно піднімаємося, руки опущені.) А з паростка розпустила свої пелюстки чудова квітка. (Підняти руки вгору.) Ніжиться квітка на сонці, підставляє йому кожну свою пелюсточку, повертає свою голівочку за сонечком. (Підняти голову догори, посміхнутися і повільно повернутися навколо себе із піднятими руками).
Психолог. А хто тепер буде водієм і привезе нас назад у садочок. Наше заняття завершується, але наступного разу на нас чекають нові мандрівки і нові пригоди. До побачення.
Читайте также:
