До складу нерва входять

Симпатична АНС складається з центрального й периферичного відділів (рис. 5.1). Центральний відділ розташований у бокових рогах спинного мозку від 1-го грудного до 3-го поперекового сегментів. Периферичний – складається з нервових волокон і вузлів паравертебральних (біляхребтових) і превертебральних (передхребтових). Паравертебральні вузли розташовані посегментно двома ланцюжками по боках хребта, утворюючи правий і лівий симпатичні стовбури. Превертебральні вузли – це вузли периферійних сплетень у грудній і черевній порожнинах (черевне, брижове, верхнє і нижнє).

Симпатичні нервові волокна виходять зі спинного мозку у складі передніх корінців спинномозкових нервів, а потім через прегангліонарні (передвузлові) волокна – білу сполучну гілку – прямують до відповідного вузла (ганглія) симпатичного стовбура. В ньому одні волокна переходять на постгангліонарний (післявузловий) нейрон, який прямує до органів (кровоносних судин, потових залоз). Другі – проходять через вузол симпатичного стовбура не перериваючись (транзитом) і надходять до превертебральних вузлів, перемикаються в них, і далі, як постгангліонарні еферентні волокна, тягнуться до відповідних органів (легень та інших).

Існує думка, що, окрім еферентних волокон, симпатична нервова система має власні чутливі (аферентні) волокна (у міокарді). Залежно від локалізації

РИС. 5.1. Схема будови симпатичної та парасимпатичної нервової системи: показано розташування нервових центрів АНС та еферентні нерви, які іннервують вісцеральні органи

клітинних тіл, ходу й довжини гілок вони можуть бути поділені на дві групи. Перша група периферійних аферентних нейронів включає клітини, тіла яких локалізуються в превертебральних симпатичних вузлах. Одна з довгих гілочок прямує на периферію, інша – у бік спинного мозку, куди входить у складі дорзальних корінців. Друга група характеризується тим, що довга гілочка цих чутливих клітин пов'язана з робочим органом. Короткі гілочки розподіляються в самому вузлі, синаптично контактують із вставними нейронами, а через них – з ефекторними нейронами і створюють тут місцеву рефлекторну дугу.

Парасимпатична АНС також має центральний і периферичний відділи. Центральний відділ складається з парасимпатичних ядер, закладених у середньому та довгастому мозку й крижових сегментах (2-4) спинного мозку. Периферичний відділ – вузли й волокна, що входять до складу окорухового (III пара), лицевого (VII пара), язико-глоткового (IX пара), блукаючого (X пара) ядер і тазових нервів.

У середньому мозку на дні водопроводу лежить парасимпатичне додаткове окорухове ядро (ядро Якубовича – Едінгера – Вестфаля), відростки клітин якого прямують у складі окорухового нерва, переключаються у війковому вузлі (міститься в очній ямці) і закінчуються у м'язі, який звужує зіниці, та у війковому м'язі.

У ромбоподібній ямці поряд з ядром лицевого нерва міститься слиновидільне черепне (верхнє) ядро. Відростки його клітин входять до складу проміжного нерва, потім лицевого. Разом із гілками лицевого, а також трійчастого нервів парасимпатичні волокна досягають сльозової залози, залоз слизової оболонки носової і ротової порожнин (перемикаються в крилопіднебінному вузлі) та піднижньощелепної і під'язикової залоз (перемикаються у розташованому поряд піднижньощелепному вузлі).

Слиновидільне хвостове (нижнє ядро) дає початок парасимпатичним (секреторним) волокнам привушної залози, які виходять з мозку у складі IX пари (язико-глоткового нерва) і перемикаються у вушному вузлі.

Основна маса парасимпатичних волокон, які виходять з довгастого мозку, входять до складу блукаючого нерва. Вони починаються від його парасимпатичного спинного (дорзального) ядра на дні ромбовидної ямки. Передвузлові волокна тягнуться до органів шиї, грудної і черевної порожнин, закінчуючись в інтрамуральних гангліях (всередині органів), вузлах щитоподібної та вилочкової залоз, у бронхах, легенях, серці, стравоході, шлунку, кишках, у підшлунковій залозі, печінці, нирках. Від інтрамуральних вузлів відходять післявузлові волокна, які іннервують ці органи.

Від крижових сегментів спинного мозку парасимпатичні передвузлові волокна прямують у складі вентральних корінців крижових нервів, а відділившись від них, утворюють нутряні тазові нерви. їхні гілки входять до підчеревного сплетення і закінчуються на клітинах інтрамуральних вузлів. Післявузлові волокна іннервують гладкі м'язи й залози нижніх відділів травного апарату, сечовидільні, зовнішні й внутрішні статеві органи.

Головним колектором чутливих шляхів парасимпатичної нервової системи є блукаючий нерв. Аферентні волокна його шийного відділу складають 80-90 %. Приблизно 20 % із них є мієлінізованими, решта – тонкі безмієлінові. Ці волокна передають інформацію від травного тракту, органів грудної та черевної порожнин. Утворені цими волокнами рецептори реагують на механічні, термічні, больові впливи, сприймають зміни pH та електролітного складу.

Надзвичайно важлива фізіологічна роль чутливої гілки блукаючого нерва – депресорного нерва. Він є потужним провідником, що сигналізує про рівень артеріального тиску в аорті. Клітини тіла аферентних шляхів блукаючого нерва розташовані здебільшого в яремному вузлі, а їх волокна вступають у довгастий мозок на рівні олив.

У складі синусного нерва, що є гілочкою IX пари, міститься близько 300 товстих аферентних волокон, які зв'язані з великою кількістю рецепторів різної модальності. У цьому сприймаючому комплексі особлива роль належить каротидному клубочку, який розташований між внутрішньою і зовнішньою сонними артеріями у місці розгалуження загальної сонної артерії (сонній пазусі, sinus caroticus).

Таким чином, до складу автономної нервової системи входять:

■ периферичні нервові ганглії, які складаються із нервових клітин;

■ нижчі нервові центри - розташовані у сірій речовині спинного мозку і стовбурі головного мозку, від клітин яких починаються еферентні нервові волокна;

■ вищі нервові центри - знаходяться у проміжному і передньому мозку.

Нервова система забезпечує постійність внутрішнього середовища організму. Крім цього нервова система узгодить роботу всіх органів, регулює їх діяльність, забезпечує скорочення м’язів. Нервова система забезпечує зв’язок організму з зовнішнім середовищем. Нервова система є матеріальною основою психічної діяльності людини.

Нервова система дотеп з центральної і периферичної частини. До центральної нервової системи відносяться головний і спинний мозок, до периферичної – відходять від них нерви і нервові вузли, нервові сплетення і нервові закінчення, розташовані за межами черепа і хребта.
Спинний мозок розташований в хребетному каналі і має вигляд трубки довжиною близько 45 см і діаметрам 1см. Усередині нього – порожнина, заповнена спинномозковою рідиною. На поперечному зрізі видно, що спинний мозок дотеп із зовнішнього білої речовини і внутрішнього сірої речовини. Сіра речовина складається з тіл нейронів і має на поперечному зрізі форму метелика. Біла речовина утворено, відростками нервових клітин, покритими мієлінової оболонкою, об’єднаними в провідні шляхи.

Головний мозок складається з заднього, середнього і переднього мозку. Від нього відходять 12 пар черепно-мозкових нервів, з яких зорові, слухові і нюхові нерви є чутливими, а інші – змішаними.
До заднього мозку відносяться довгастий мозок, міст і мозочок. Довгастий мозок виконує рефлекторну і провідникову функції і є, продовженням спинного мозку. У ньому знаходяться центри дихання, серцево-судинної діяльності, захисних рефлексів (кашель, чхання, блювота), травлення. Міст є лродолженіем продолгрватого мозку. Через нього проходять нервові шляхи, що зв’язують передній, задній мозок з довгастим і спинним мозком. Від мосту відходять слухові і лицьові нерви. Мозочок розташований позаду довгастого мозку і мосту. Мозочок бере участь у координації рухів, підтримці пози і рівноваги тіла.

Середній мозок з’єднує передній мозок із заднім. Тут знаходяться важливі рухові та чутливі нерви, проміжні центри обробки інформації, що надійшла від зорових і слухових рецепторів.
Передній мозок складається з проміжного мозку і великих півкуль. Проміжний мозок частково обробляє інформацію, що йде через нього у великі півкулі. У ньому знаходяться центри спраги, насичення, голоду, керуючі температурою тіла і внутрішніми органами. Великі півкулі переднього мозку покриті сірою речовиною – корою великих півкуль, яка утворює безліч складок, борозен і звивин, що збільшують площу кори. Скупчення сірої речовини знаходяться в глибині півкуль. Це підкіркові ядра.

Кора великих півкуль – вищий відділ центральної нервової системи. Вона відповідає за сприйняття всієї інформації, що надходить, за управлінням усіма складними м’язовими рухами. З нею пов’язані пам’ять, мовна: і розумова діяльність. Кора кожного півкулі складається з лобової, тім’яної, потиличної і, скроневої часток. Потилична зона кори відповідає за зір, скронева – за сприйняття звуків, тім’яна аналізує інформацію, що надходить від шкіри, суглобів, кісток. Лобова кора відповідальна за складання програм дій, з її розвитком пов’язаний високий рівень психіки людини.
Кора лівої півкулі забезпечує усну та письмову мову, логічне мислення, правого – відповідає за образне мислення.

Вегетативний відділ нервової системи регулює стан внутрішніх органів в мінливих умовах навколишнього середовища. Діяльність вегетативної нервової системи не залежить від волі людини.
До складу вегетативної нервової системи входять симпатичний і парасимпатичний відділи.
Симпатичний відділ активізується в стресових ситуаціях. Його центри знаходяться у верхній і середній частині спинного мозку. Від них йдуть нерви до нервових вузлів, розташованих вздовж хребта. Це парні вузли нервового стовбура. Крім того, є додаткові вузли в області живота (сонячне сплетіння) та ін Під впливом цього відділу серце підсилює свою роботу, шкірні судини звужуються, підвищується кров’яний тиск. Органи травлення, навпаки, загальмовують свою діяльність.

Парасимпатический відділ нормалізує діяльність серця, тиск, розширює судини шкіри. Центри цього відділу знаходяться в стовбурі головного мозку і крижовому відділі спинного мозку. Найбільший з них центр – центр блукаючого нерва знаходиться в довгастому мозку.

Соматичний відділ нервової системи. Цей відділ спеціалізується на сприйнятті інформації і управляє рухами тіла. Вищим центром соматичного відділу є кора великих півкуль. Соматичний відділ підпорядковується волі людини.

Нервная система

Раздражимость или чувствительность – характерная черта всех живых организмов, означающая их способность реагировать на сигналы или раздражители.

Сигнал воспринимается рецептором и передается с помощью нервов и (или) гормонов к эффектору, который осуществляет специфическую реакцию или ответ.

Животные имеют две взаимосвязанные системы координации функций – нервную и гуморальную (см. таблицу).

Нервная регуляция

Гуморальная регуляция

Электрическое и химическое проведение (нервные импульсы и нейромедиаторы в синапсах)

Химическое проведение (гормоны) по КС

Быстрое проведение и ответ

Более медленное проведение и отстроченный ответ (исключение - адреналин)

В основном кратковременные изменения

В основном долговременные изменения

Специфический путь распространения сигнала

Неспецифический путь сигнала (с кровью по всему телу)к специфической мишени

Ответ часто узко локализован (например, один мускул)

Ответ может быть крайне генерализованным (например, рост)

Нервная система состоит из высокоспециализированных клеток со следующими функциями:

- восприятие сигналов – рецепторы;

- преобразование сигналов в электрические импульсы (трансдукция);

- проведение импульсов к другим специализированным клеткам – эффекторам, которые получив сигнал, дают ответ;

Связь между рецепторами и эффекторами осуществляют нейроны .

Нейрон – это структурно – функциональная единица НС.

Нейрон — электрически возбудимая клетка, которая обрабатывает, хранит и передает информацию с помощью электрических и химических сигналов. Нейрон имеет сложное строение и узкую специализацию. Нервная клетка содержит ядро, тело клетки и отростки (аксоны и дендриты).

В головном мозге человека насчитывается около 90—95 миллиардов нейронов. Нейроны могут соединяться друг с другом, образуя биологические нейронные сети.

Нейроны разделяют на рецепторные, эффекторные и вставочные.

Тело нейрона: ядро (с большим количеством ядерных пор) и органеллы (ЭПС, рибосомы, аппарат Гольджи, микротрубочки), а также из отростков (дендриты и аксоны).

Нейроглия – совокупность вспомогательных клеток НС; составляет 40% общего объема ЦНС.

Аксон – длинный отросток нейрона; проводит импульс от тела клетки; покрыт миелиновой оболочкой (образует белое вещество мозга)
Дендриты - короткие и сильно разветвлённые отростки нейрона; проводит импульс к телу клетки; не имеют оболочки

Важно! Нейрон может иметь несколько дендритов и обычно только один аксон.

Важно! Один нейрон может иметь связи со многими (до 20 тысяч) другими нейронами.

чувствительные – передают возбуждение от органов чувств в спинной и головной мозг
двигательные – передают возбуждение от головного и спинного мозга к мышцам и внутренним органам
вставочные – осуществляют связь между чувствительными и двигательным нейронами, в спинном и головном мозге

Нервные отростки образуют нервные волокна.

Пучки нервных волокон образуют нервы.

Нервы – чувствительные (образованы дендритами), двигательные (образованы аксонами), смешанные (большинство нервов).

Синапс – это специализированный функциональный контакт между двумя возбудимыми клетками, служащий для передачи возбуждения

У нейронов синапс находится между аксоном одной клетки и дендритом другой; при этом физического контакта не происходит – они разделены пространством - синаптической щель.

Нервная система:

периферическая (нервы и нервные узлы) – соматическая и автономная
центральная (головной и спинной мозг)

В зависимости от характера иннервации НС:

Соматическая – управляет деятельностью скелетной мускулатуры, подчиняется воле человека

Вегетативная (автономная) – управляет деятельностью внутренних органов, желез, гладкой мускулатуры, не подчиняется воле человека

Соматическая нервная система – часть нервной системы человека, представляющая собой совокупность чувствительных и двигательных нервных волокон, иннервирующих мышцы (у позвоночных — скелетные), кожу, суставы.

Она представляет часть периферической нервной системы, которая занимается доставкой моторной (двигательной) и сенсорной (чувственной) информации до центральной нервной системы и обратно. Эта система состоит из нервов, прикрепленных к коже, органам чувств и всем мышцам скелета.

спинномозговые нервы – 31 пара; связаны со спинным мозгом; содержат как двигательные, так и сенсорные нейроны, поэтому смешанные;
черепномозговые нервы – 12 пар; отходят от головного мозга, иннервируют рецепторы головы (за исключением блуждающего нерва – иннервирует сердце, дыхание, пищеварительный тракт); бывают сенсорными, моторными (двигательными) и смешанными

Рефлекс – это быстрый автоматический ответ на раздражитель, осуществляемый без осознанного контроля головного мозга.

Рефлекторная дуга – путь, проходимый нервными импульсами от рецептора до рабочего органа.

в ЦНС – по чувствительному пути;
от ЦНС – к рабочему органу – по двигательному пути

- рецептор (окончание дендрита чувствительного нейрона) – воспринимает раздражение

- чувствительное (центростремительное) нервное волокно – передает возбуждение от рецептора к ЦНС

- нервный центр – группа вставочных нейронов, расположены на разных уровнях ЦНС; передает нервные импульсы с чувствительных нейронов на двигательные

- двигательное (центробежное) нервное волокно – передает возбуждение от ЦНС к исполнительному органу

Простая рефлекторная дуга: два нейрона – чувствительный и двигательный (пример – коленный рефлекс)

Сложная рефлекторная дуга: три нейрона – чувствительный, вставочный, двигательный (благодаря вставочным нейронам происходит обратная связь между рабочим органом и ЦНС, что позволяет вносить изменения в работу исполнительных органов)

Вегетативная (автономная) нервная система – управляет деятельностью внутренних органов, желез, гладкой мускулатуры, не подчиняется воле человека.

Делится на симпатическую и парасимпатическую.

Обе состоят из вегетативных ядер (скопления нейронов, лежащих в спинном и головном мозге), вегетативных узлов (скопления нейронов, нейронов, за пределами НС), нервных окончаний (в стенках рабочих органов)

Путь от центра до иннервируемого органа состоит из двух нейронов (в соматической - один).

Место выхода из ЦНС

От спинного мозга – в шейный, поясничный, грудной отделы

От ствола головного мозга и ствола крестцового отдела спинного мозга

Местоположение нервного узла (ганглия)

По обе стороны спинного мозга, за исключением нервных сплетений (непосредственно в этих сплетениях)

В иннервируемых органах или вблизи них

Медиаторы рефлекторной дуги

В предузловом волокне –

в послеузловом - норадреналин

В обоих волокнах - ацетилхолин

Названия основных узлов или нервов

Солнечное, легочное, сердечное сплетения, брыжеечный узел

Общие эффекты симпатической и парасимпатической НС на органы:

Симпатическая НС – расширяет зрачки, угнетает слюноотделение, повышает частоту сокращений, расширяет сосуды сердца, расширяет бронхи, усиливает вентиляцию легких, угнетает перистальтику кишечника, угнетает секрецию пищеварительных соков усиливает потоотделение, удаляет с мочой лишний сахар; общий эффект – возбуждающий, повышает интенсивность обмена, снижает порог чувствительности; активизирует во время опасности, стресса, контролирует реакции на стресс

Парасимпатическая НС – сужает зрачки, стимулирует слезотечение, уменьшает частоту сердечных сокращений, поддерживает тонус артериол кишечника, скелетных мышц, снижает кровяное давление, уменьшает вентиляцию легких, усиливает перистальтику кишечника, расширяет артериолы в коже лица, увеличивает выделение с мочой хлоридов; общий эффект – тормозящий, снижает или не влияет на интенсивность обмена, восстанавливает порог чувствительности; доминирует в состоянии покоя, контролирует функции в повседневных условиях

Центральная нервная система (ЦНС) – обеспечивает взаимосвязь всех частей НС и их координированную работу

У позвоночных ЦНС развивается из эктодермы (наружного зародышевого листка)

ЦНС – 3 оболочки:

- твердая мозговая (dura mater) - снаружи;

- мягкая мозговая оболочка (pia mater) – прилегает непосредственно к мозгу.

Головной мозг расположен в мозговом отделе черепа; содержит

- белое вещество - проводящие пути между головным мозгом и спинным, между отделами головного мозга

- серое вещество - в виде ядер внутри белого вещества; кора покрывающая большие полушария и мозжечок

Масса головного мозга – 1400-1600 грамм.

5 отделов:

продолговатый мозг– продолжение спинного мозга; центры пищеварения, дыхания, сердечной деятельности, рвота, кашель, чихание, глотание, слюноотделение, проводящая функция
задний мозг – состоит из варолиевого моста и мозжечка; варолиев мост связывает мозжечок и продолговатый мозг с большими полушариями; мозжечок регулирует двигательные акты (равновесие, координация движений, поддержание позы)
промежуточный мозг– регуляция сложных двигательных рефлексов; координация работы внутренних органов; осуществление гуморальной регуляции;
средний мозг – поддержание тонуса мыщц, ориентировочные, сторожевые, оборонительные рефлексы на зрительные и звуковые раздражители;
передний мозг (большие полушария) – осуществление психической деятельности (память, речь, мышление).

Промежуточный мозг включает таламус, гипоталамус, эпиталамус

Таламус – подкорковый центр всех видов чувствительности (кроме обонятельного), регулирует внешнее проявление эмоций (мимика, жесты, изменение пульса, дыхания)

Гипоталамус – центры вегетативной НС, обеспечивают постоянство внутренней среды, регулируют обмен веществ, температуру тела, чувство жажды, голода, насыщения, сна, бодрствования; гипоталамус контролирует работу гипофиза

Эпиталамус – участие в работе обонятельного анализатора

Передний мозг имеет два больших полушария: левое и правое

Серое вещество (кора) находится сверху полушарий, белое – внутри

Белое вещество – это проводящие пути полушарий; среди него – ядра серого вещества (подкорковые структуры)

Кора больших полушарий – слой серого вещества, 2-4 мм в толщину; имеет многочисленные складки, извилины

Каждое полушарие разделено бороздами на доли:

- лобная – вкусовая, обонятельная, двигательная, кожно- мускульная зоны;

- теменная – двигательная, кожно- мускульная зоны;

- височная – слуховая зона;

- затылочная – зрительная зона.

Важно! Каждое полушарие отвечает за противоположную сторону тела.

Левое полушарие – аналитическое; отвечает за абстрактное мышление, письменную и устную речь;

Правое полушарие – синтетическое; отвечает за образное мышление.

Спинной мозг расположен в костном позвоночном канале; имеет вид белого шнура, длина 1м; на передней и задней сторонах есть глубокие продольные борозды

В самом центре спинного мозга – центральный канал, заполненный спинномозговой жидкостью.

Канал окружен серым веществом (имеет вид бабочки), который окружен белым веществом.

В белом веществе – восходящие (аксоны нейронов спинного мозга) и нисходящие пути (аксоны нейронов головного мозга)

Серое вещество напоминает контур бабочки, имеет три вида рогов.

- передние рога – в них расположены двигательные нейроны (мотонейроны) – их аксоны иннервируют скелетные мышцы

- задние рога – содержат вставочные нейроны – связывают чувствительные и двигательные нейроны

- боковые рога – содержат вегетативные нейроны – их аксоны идут на периферию к вегетативным узлам

Спинной мозг – 31 сегмент; от каждого сегмента отходит 1 пара смешанных спинномозговых нервов, имеющих по паре корешков:

- передний (аксоны двигательных нейронов);

- задний (аксоны чувствительных нейронов.

Функции спинного мозга:

- рефлекторная – осуществление простых рефлексов (сосудодвигательных, дыхательных, дефекации, мочеиспускания, половых);

- проводниковая – проводит нервные импульсы от и к головному мозгу.

Повреждение спинного мозга приводит к нарушению проводниковых функций, вследствие чего – паралич.

Нервова система виконує дві найважливіші функції: узгоджує діяльність усіх внутрішніх органів і контролює їхню роботу, а також забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем. Анатомічно нервову систему умовно поділяють на центральну та периферійну. Центральна нервова система (ЦНС) представлена головним і спинним мозком, периферійна(ПНС) — черепно-мозковими (12 пар) і спинно -мозковими (31 пара) нервами, а також нервовими вузлами, що лежать поза головним і спинним мозком. Функціонально виділяють соматичну і вегетативну нервові системи. Соматична іннервує скелетні м’язи, вегетативна — внутрішні органи, залози та шкіру.

Будова нейрона і проведення нервового імпульсу. Нерви

Будова нейрона . Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина — нейрон. Нейрон має тіло та відростки. Розрізняють два види відростків. Короткі, дуже розгалужені відростки називають дендритами. Довгий відросток носить назву аксон. По дендритах нервовий імпульс іде до тіла нейрона, по аксонах — від тіла до інших нейронів або клітин (м’язів, клітин внутрішніх органів). Таким чином, нейрон може проводити імпульс тільки в одному напрямку — від дендритів по аксону.

Аксони більшості нейронів вкриті багатошаровою мієліновою оболонкою, яка утворюється з клітин нейроглії. Завдяки мієліну швидкість проведення імпульсу по аксону досягає 100—120 м/с; мієлін ізолює збудження та перешкоджає його переходу на сусідні нервові волокна.

Типи нейронів . Залежно від функції виділяють три основні типи нейронів. Чутливі (аферентні, доцентрові) нейрони проводять нервовий імпульс від органів чуттів до головного (спинного) мозку. Тіла чутливих нейронів лежать поза ЦНС. Дендрити цих нейронів добре розвинені; один або декілька дендритів є рецепторами. Рецептори розташовуються як у зовнішніх покривах тіла, так і у внутрішніх органах (м’язах, сухожилках, суглобах, судинах) і переводять сигнали зовнішнього (світло, звук) і внутрішнього (розтягування органів, зміна хімічного складу крові) середовища в нервові імпульси. Рухові (еферентні, відцентрові) нейрони мають довгі аксони та несуть сигнали від головного та спинного мозку до внутрішніх органів, м’язів, залоз. Якщо аксон рухового нейрона закінчується на скелетному м’язі, то говорять про нервово-м’язовий контакт (синапс). Медіатором тут виступає ацетилхолін. Вставні нейрони (інтернейрони) сполучають рухові та чутливі нейрони між собою та з іншими відділами нервової системи.

Синапси. Ділянка контакту аксона з іншою клітиною називається синапсом. У синапсі розрізняють пресинаптичну частину (закінчення аксона), постсинаптичну частину (ділянка клітини, з якою він контактує) і синаптичну щілину — простір завширшки не більше за 20 нм, заповнений рідиною. У пресинаптичному закінченні аксона містяться гранули з особливою хімічною речовиною — медіатором. Під час проходження нервового імпульсу по аксону молекули медіатора виділяються в синаптичну щілину, за дуже короткий час досягають поверхні сусідньої клітини, на якій є рецептори до медіатора. Зв’язування медіатора з рецептором приводить до виникнення електричного імпульсу, який поширюється далі. Після виконання своєї функції передавача медіатори руйнуються специфічними ферментами.

Нерви . Безліч аксонів об’єднуються загальною сполучнотканинною оболонкою і утворюють нерви. У сполучнотканинній оболонці залягають кровоносні судини, які живлять нерв. Якщо до складу нерва входять тільки чутливі або тільки рухові волокна, то говорять про чутливі або про рухові нерви відповідно. Частіше нерви є змішаними, тобто об’єднують як чутливі, так і рухові волокна.

Центральна нервова система. Спинний мозок

Будова спинного мозку. Спинний мозок розташований у спинномозковому каналі хребта. Він становить собою тяж циліндричної форми діаметром 1 см і завдовжки до 45 см. На рівні першого шийного хребця спинний мозок переходить у головний, а на рівні другого поперекового хребця закінчується кінцевою ниткою (залишок ембріональної нервової трубки), яка прикріплюється до 2-го куприкового хребця. У центрі мозку міститься вузький канал, заповнений спинномозковою (цереброспінальною) рідиною. Ця рідина омиває спинний мозок, доставляє до нейронів поживні речовини й видаляє продукти метаболізму. На поперечному розрізі спинного мозку видно, що він складається із сірої речовини, оточеної ззовні білою речовиною. Сіра речовина представлена тілами нейронів та їх дендритами. У сірій речовині виділяють передні та задні роги. До задніх рогів через задні корінці спинного мозку підходять аксони чутливих нейронів, а від передніх рогів беруть початок рухові нейрони, які виходять з мозку через передні корінці. У грудному відділі спинного мозку є ще бічні роги, де розташовані нейрони, котрі іннервують внутрішні органи. Аксони цих нейронів виходять через передні корінці разом з аксонами рухових нейронів. У міжхребцевих отворах передні та задні корінці з’єднуються, утворюючи змішані нерви, що складаються з рухових і чутливих аксонів. Усього від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів. Біла речовина складається з аксонів (білий колір зумовлений мієліном). Аксони нейронів білої речовини орієнтовані поздовжньо й утворюють провідні шляхи, що сполучають спинний мозок із головним. Спинний мозок виконує дві основні функції. Рефлекторна функція. Спинний мозок забезпечує рух і регуляцію роботи внутрішніх органів. Різноманітні рухи, які здійснюються під контролем нервової системи, мають рефлекторний характер. Рефлекс — це відповідь організму на подразнення. Шлях, яким передається нервове збудження під час рефлексу, називається рефлекторною дугою. Проста (моносинаптична ) рефлекторна дуга складається з двох нейронів — чутливого та рухового. Такою є рефлекторна дуга колінного рефлексу. Частіше рефлекторна дуга складається із чутливого, рухового й одного або багатьох вставних нейронів. Останні можуть надходити в головний мозок і (або) сусідні відділи спинного мозку. У цьому випадку можна говорити про нервовий центр — сукупність нейронів, які регулюють діяльність будь-якого органа або системи органів.

Центральна нервова система. Головний мозок.

Головний мозок розташований у порожнині черепа і з’єднується через великий потиличний отвір зі спинним. У головному мозку виділяють такі відділи: передній (кінцевий, або великий), проміжний, середній і задній мозок. Останній у свою чергу включає довгастий мозок, міст і мозочок. Проміжний, середній, довгастий мозок і міст об’єднують у стовбур; часто в цю структуру включають і мозочок. Передній мозок людини дуже розвинений, складає до 80 % маси мозку, утворює півкулі, які вкривають усю стовбурову ділянку. Довгастий мозок — продовження спинного, проте розподіл сірої та білої речовин тут дещо інший. Сіра речовина утворює скупчення — ядра — всередині білої.Довгастий мозок виконує рефлекторну функцію. У сірій речовині мозку розташовані нервові центри життєво важливих рефлексів — дихальний і серцево-судинний центри, центри жування, ковтання, слиновиділення, кашлю, моргання, чхання, блювання. Мозочок складається з двох півкуль і частини, яка зв’язує їх, — черв’яка. Поверхня півкуль вкрита сірою речовиною — корою. Під корою міститься біла речовина зі скупченнями ядер сірої. Основна функція мозочка — рухова. Провідними шляхами через ніжки мозочка до нього надходить інформація від скелетних м’язів, сухожилків, суглобів. Тут вона обробляється (часто під контролем півкуль мозку) і передається низхідними шляхами до рухових нейронів спинного мозку. Завдяки цьому людина може здійснювати цілеспрямовані рухи, а також легко орієнтуватися у просторі. Середній мозок відповідає за обробку інформації від зорового і слухового аналізаторів. У проміжному мозку основними зонами є таламус і гіпоталамус. Тут відбувається обробка слухової та зорової інформації (яку таламус отримує від середнього мозку і направляє до кори). Ядра гіпоталамуса формують центри голоду та спраги, люті та страху, сну та неспання. Передній мозок складається з двох півкуль, поєднаних між собою мозолистим тілом. Нервові волокна мозолистого тіла частково перехрещуються так, що права півкуля іннервує ліву половину тіла, а ліва — праву. Півкулі вкриті сірою речовиною, яка утворює кору великих півкуль, завтовшки лише 1,5—5 мм. Кора складається з тіл нейронів (близько 20 млрд) та їх відростків. Поверхня півкуль має борозни і звивини, які значно збільшують площу кори. Три найбільші борозни — центральна, бічна і тім’яно-потилична — ділять кожну півкулю на лобову, тім’яну, потиличну і скроневу частки. У потиличній частці розташована зорова зона, в якій відбувається кінцева обробка інформації від зорового аналізатора. У скроневій частці розташовані слухова, нюхова та смакова зони. У тім’яній частці розрізняють чутливу зону кори: тут відбувається обробка сигналів, які надходять від рецепторів шкіри (дотикова чутливість), больових і терморецепторів. У лобовій частці розташована рухова зона кори, в якій містяться рухові центри м’язів кінцівок, тулуба та голови. Тут зосереджені також зони мислення, пам’яті, рухові зони мовлення (усного та письмового). Зони та ділянки кори пов’язані між собою і постійно обмінюються інформацією. Такі зв’язки називають асоціативними.

Оболонки мозку. Спинний і головний мозок вкриті трьома оболонками. До зовнішньої поверхні головного та спинного мозку прилягає м’яка (судинна) оболонка. Вона повторює всі борозни та звивини, просякаючи разом із кровоносними судинами в речовину мозку. Ззовні від м’якої розташовується павутинна оболонка. Між ними є простір, заповнений спинномозковою (черепно-мозковою) рідиною. Зовнішньою є тверда оболонка мозку, яка зростається з окістям черепних кісток.

Периферійна нервова система (ПНС)

Представлена нервами та нервовими сплетеннями, що розташовані ззовні ЦНС. Дванадцять пар черепно-мозкових нервів відходять від стовбура головного мозку. Вони несуть як рухові, так і чутливі нервові волокна й іннервують органи чуттів, шкіру та м’язи лиця, язика, ротову порожнину. Блукаючий нерв іннервує майже всі органи черевної та грудної порожнини. Тридцять одна пара спинномозкових нервів формується з передніх і задніх корінців спинного мозку, які з’єднуються між собою в міжхребцевому отворі. Тому кожний нерв є змішаним і має як рухові, так і чутливі волокна, котрі іннервують відповідні ділянки тіла. Нерви можуть з’єднуватися один з одним з утворенням нервових сплетень (шийне, поперекове).

Вегетативна нервова система

Вегетативна нервова система підрозділяється на симпатичну та парасимпатичну. Центри симпатичної системи розташовані в грудному відділі спинного мозку, парасимпатичної — у крижовому відділі спинного і в стовбурі головного мозку. Симпатична та парасимпатична системи часто справляють протилежну дію на іннервуючі органи. Симпатична система збільшує частоту та силу серцевих скорочень, звужує просвіт кровоносних судин, уповільнює роботу шлунково-кишкового тракту. Парасимпатична — зменшує частоту скорочень серця, збільшує просвіт судин, активує процеси травлення. Обидві системи стимулюють роботу слинних залоз. Більшість органів іннервуються як парасимпатичною, так і симпатичною системами.

Читайте также: