Вторинні відхилення у розвитку при дцп

Ця стаття розкриває основні поняття про ДЦП, симптоматику з періоду дитинства. Також, описані основні форми захворювання і їх градація щодо вікових категорій.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП)

Дитячий церебральний параліч - важке захворювання, яке і донині зустрічається у великого відсотка новонароджених. ДЦП повністю змінює життя і батьків, і дитини. Потрібно знати ряд особливостей цієї хвороби і те, як з ними справлятися. Не менш важлива просвітницька робота серед молодого населення, яке планує народження дитини.

Варто зауважити, що говорячи про хворобу ДЦП, ми будемо обговорювати цілий синдромокомлекс, а не одне захворювання. Причинами можуть слугувати як травма немовляти при народженні, так і неправильний розвиток плода. Виходячи з цього можемо вказати, що дитячий церебральний параліч - це система синдромів різного характеру, які виникли в результаті травматизації немовляти при народженні, або через паталогічна розвитку плода під час вагітності. Прояви ДЦП можуть бути самими різними: психічні особливості, порушення когнітивної сфери, розлади опорно-рухової системи. Також, існує гіпотеза, що ДЦП - генетичне захворювання.

Фізіологічна основа травматизації, яка здатна привести до таких тяжких наслідків як дитячий церебральний параліч, така: відбувається необоротне органічне ушкодження мозку, а саме пошкодження клітин кори в слідстві тривалого кисневого голодування. Подібне може бути результатом гіпоксії або асфіксії плода, а також механічної травми в допологовий або післяпологовий період. Таким чином, можна визначити, що синдромом ДЦП є хронічно не прогресуючий синдромокомлекс, представлений порушенням опорно-рухового апарату на тлі аномалій головного мозку.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) — це хронічне захворювання головного мозку, що має не прогресуючий характер, який включає в себе цілий ряд симтомокомплексів: порушення рухової сфери та вторинних відхилень, які виникають внаслідок недорозвитку або пошкодження структур головного мозку в період вагітності чи пологів. Не дивлячись на високі досягнення сучасної медицини та профілактичних заходів, дитячий церебральний параліч має достатньо високе число хворих - 1,7 - 5,9 на тисячу новонароджених дітей. Хлопчики боліють частіше, ніж дівчатка в співвідношенні - 1,3:1.

Особливості розвитку дитини з ДЦП

Для ДЦП характерні порушення рухової, довільної, м'язової активності, а також іноді може страждати інтелектуальна сфера, мова, емоційно-вольова сфера особистості, зір та слух. Деякі симптоми захворювання можуть залишатися протягом усього життя і є причиною інвалідності людини.

Дитина з такими особливостями у розвитку, протягом всього життя стикається з цілою низкою специфічних фізіологічних і психологічних труднощів. Підтримка батьків і оточуючих людей, безпосередньо впливає на якість життя і психологічний комфорт малюка. Отримання освіти та самореалізація дітей з особливостями у розвитку, вимагає від суспільства толерантності і терпіння, від педагогів - наявності знань про особливості розвитку і специфіки роботи з ними.

Симптоми та стадії захворювання

Перейшовши до конкретизації особливостей цієї недуги, слід виділити його основну симптоматику. Першими і явними ознаками виступають:

• Лабільність м'язового тонусу - м'язи або занадто розслаблені, або занадто напружені.

• Переважні руху однією рукою у віці до 18 місяців.

• Патологія рухів: або занадто різкі, або занадто мляві.

• Затримка розумового розвитку.

• Проблеми з мовним апаратом - діти не можуть говорити, виникають також проблеми з ковтанням.

• Проблеми з контролем видільних систем органів.

• Проблеми з зубами.

• Порушення і зниження слуху.

• Дитина не ходить, або хода не відповідає нормі, наприклад, хода на пальцях з вивертанням стопи.

Таким чином можна помітити, що ДЦП симптоми мають дуже широкий спектр, і зачіпають майже всі життєво важливі структури конституції людини.

Ознаки та симптоми хвороби часто можна виявити відразу після народження малюка, але деякі ознаки проявляються з часом, і дуже важливо на ранніх етапах їх помітити, так як раннє лікування і корекція запорука успішної адаптації та соціалізації дітей з ДЦП.

Рухові порушення є основними ознаками ДЦП, вік визначає вираженість симптомів, і їх вид, відповідно до нього, розрізняють три стадії захворювання:

Рання – 0-5міс

Початкова резидуальна стадія – 6 міс - 3 років

Пізня резидуальна стадія – 3 +

Психічне здоров'я дитини з ДЦП

На тлі обтяжених органічних змін головного мозку можуть розвиватися вторинні психічні захворювання.

ДЦП може комбінуватися з розумовою відсталістю (УО), затримкою психічного розвитку (ЗПР), розладами емоційно-вольової сфери особистості (розлади аутистичного спектру), епілепсія і іншими психічними захворюваннями.

Часто психічна сфера у дітей з цим захворюванням не страждає, інтелект відповідає віковій нормі, і такі діти можуть вчитися в загальноосвітніх установах, або в інклюзивних класах.

Форми ДЦП

На сьогоднішній день виділяють шість основних форм ДЦП. Кожна має свою відмінну симптоматику і особливості конституції. Варто зауважити, що першим лікарем, який об'єднав синдромокомлекс в єдину хворобу і виділив градацію форм захворювання, був Зігмунд Фрейд. Опис форм ДЦП виглядає так:

• Подвійна геміплегія - одна з найважчих форм, причина якої криється, в більшості випадків, в гіпоксії плода і має найважчі наслідки. Подібна форма може бути виражена по всьому тілу, або принесе більше шкоди верхнім кінцівкам. Найчастіше, подвійна геміплегія супроводжується епілептичними припадками і в деяких випадках мікроцефалією, яка носить вторинний характер. Хворі з цією формою ДЦП мають ряд психічних порушень, головною особливістю яких є повна відсутність мотивації. Саме через важкі порушення в конституції кінцівок, регулярним нападам і відсутності мотивації, діти, які страждають подібним недугом, потребують регулярної допомоги з боку дорослого в сфері самообслуговування.

• Гіперкінетична форма - є наслідком перенесеної гемолітичної хвороби у немовляти. Цю форму найкраще характеризують такі симптоми як зниження слуху, дизартрія, гіперкінези (мимовільні рухи), ністагм, паралічі і парези. Але головна відмінна риса - збережений інтелект у дитини. Діти з такими особливостями при правильній корекції можуть адаптуватися, закінчити школу і навіть отримати вищу освіту. Можуть самостійно здобувати навички самообслуговування.

• атоніко – астатична форма - головними характеристиками даної форми виступають низький м'язовий тонус, високі сухожильні рефлекси. Часто супроводжується порушенням діяльності мозочка, причиною якого є родова травма. У ще одному варіанті походження цієї форми ДЦП відмінністю виступає порушення функції кори в слідстві травмування. Переважно травмується лобова частина, що веде за собою ряд психічних особливостей і захворювань. ДЦП атоніко-астатичної форми часто супроводжується різними ступенями олігофренії, що не дозволяє дитині функціонувати самостійно.

• Геміплегічна форма - явною ознакою цієї форми є одностороннє ураження кінцівок, іноді рука може бути уражена більше. Крім того, більше уражено півкуля, протилежне скутою стороні. При цьому, глибина дефекту може варіюватися, тому діти можуть розвиватися повільніше, але все ж адаптуватися. Так само можлива затримка мовного розвитку. Іноді трапляються фокальні епілептичні напади.

• Змішана форма - іноді зустрічається синдромокоплекс, диференціювати який дуже складно. Ця форма може виступати і як найскладніша.

Діагноз та лікування ДЦП

Хвороба ДЦП проявляється з народження, але діагноз ДЦП ставиться не відразу, дуже важливо деякий час поспостерігати за розвитком немовляти, так як ряд неврологічних симптомів, що нагадують ДЦП можуть мати іншу етіологію. ДЦП діагноз дуже складний, в середньому до висновку про наявність цього захворювання лікарі приходять коли малюкові виповнюється рік, але все може варіюватися в залежності від тяжкості, частоти і глибини прояву симптомів.

Зараз існує безліч розробок, що дозволяють адаптувати дітей з ДЦП до життя. Займаючись з психологом, дитина може отримати всю необхідну інформацію, щоб бути досить розвиненою для своїх років. Крім того, існує безліч розробок в сфері лікувальної фізкультури для дітей з ДЦП.

Для діагностики ДЦП використовують ряд діагностичних методів і аналізів, серед яких основними є:

• Комп'ютерна томографія голови.

• Ультразвукове обстеження мозку.

Лікувати ДЦП можливо. В першу чергу, основними методами лікування виступають тренування фізичних функцій і робота над психічним розвитком дитини. Це сприяє зменшенню вираженості дефекту. Трудова терапія і фізіотерапія також сприяють поліпшенню рухової функції. Часто використовуються спеціальні ортопедичні пристрої накшталт ходунків і фіксаторів. Не менш важливі заняття з логопедом, так як мовний апарат страждає дуже виражено. Будь-яка корекція і лікування індивідуальні, в силу виразності симптоматики, важливо займатися систематично. Батькам потрібно бути готовим до того, що це займе не мало часу, але результат обов'язково буде. Вже не раз спеціальним психологам і реабілітологам вдавалася адаптувати дитину і звести до можливого мінімуму рухові порушення. У такій ситуації важливо бути терплячими. Важливо пам'ятати, що при всій тяжкості захворювання, діти з ДЦП здатні любити і відповідати на любов. Деякі малюки, які мають збережений інтелект, успішні у навчанні і з часом здатні отримати вищу освіту.

Щоб уникнути цього захворювання, слід серйозно ставитися до планування сім'ї та народження дитини. Майбутній матері необхідно стежити за своїм здоров'ям, позбутися, а краще і не мати, шкідливих звичок і, безумовно, ретельно обирати компетентного і досвідченого акушера. Знаючи всі фактори ризику можна не тільки скорегувати хворобу, а й уникнути її.

Дуже важливийпсихологічний супровід дитини протягом усього дитинства, так як фізіологічні відмінності від інших діток, можуть провокувати виникнення внутрішніх конфліктів, глибоких переживань дитини і поява високого рівня тривожності, агресивних проявів і інших психологічних проблем.

Процес хворобливого лікування також може негативно впливати на емоційну сферу малюка, що вимагає надання психологічної допомоги такій дитині.

Заняття з психологом можуть зняти психологічну напругу, подолати внутрішні конфлікти, знизити рівень тривожності, агресивності та стабілізувати психологічний стан дитини

При зниженому інтелекті діти потребують комплексної корекції фахівців: дефектолога, психолога, логопеда та інших фахівців.

На нашому сайті Ви можете придбати необхідну продукцію для більш ефективної фізіотерапії дитини - дивіться розділ "Фізичний розвиток" на Фактор розвитку.

Також для фахівців і спеціалізованих центрів нами розроблений простий калькулятор з переліком необхідної продукції для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.

Спеціально організований комплекс заходів реабілітації і адаптації осіб з ураженням опорно-рухового апарату повинен бути спрямований на те, щоб особи даної категорії могли вести нормальне життя, працювати, займатися спортом і т.ін. Проте ці люди можуть залишатися у ранимому стані, який підвищено, що слід враховувати при роботі з ними.

Основні напрями корекційної роботи з формування рухових функцій пропонують комплексний, систематичний вплив, який включає медикаментозне, ортопедичне лікування, різноманітні засоби фізичної реабілітації, які пов’язані з корекцією рухів, психотерапію.

Медикаментозне лікування спрямоване на нормалізацію м`язового тонусу, зменшення вимушених рухів (гіперкінезів), посилення активності компенсаторних процесів у нервовій системі. Воно повинно бути суворо індивідуальними у залежності від структури дефекту, особливостей, психічної діяльності і соматичного стану дитини.

Заходи ортопедичного характеру включають перед усім додержання ортопедичного режиму, який розроблений для кожної дитини індивідуально, використання різноманітних ортопедичних пристроїв для ходи, корекції положення рук та пальців, стабілізації голови та ін.

Логопедична робота з дітьми з ДЦП спрямована на розвиток всіх сторін мовленнєвої діяльності дитини, на попередження і подолання рухів, які одночасно виявляються в скелетній мускулатурі та особливо в пальцях рук і мімічній мускулатурі, розвиток правильного дихання.

Фізіотерапевтичні процедури та засоби фізичної реабілітації спрямовані на зменшення спастичності, поліпшення кровообігу у м`язах Серед них виділяють – кондуктивну педагогіку, методику Войта, методику Бобатова (заснована на тому, що нормальному руху повинен відповідати нормальний м’язовий тонус. Відповідно до цього розроблені спеціальні пози-укладання, в яких у дитини відбувається максимальне зниження пізньо-тонічних рефлексів, що перешкоджають нормальному руху), методику Семенової, гіпотерапію, тандотерапію, а також масаж, ЛФК, працетерапію, акватерапію, ігри, фізіотерапію (електрофорез, УВЧ-терапію, теплолікування) та ін.

Психотерапіяспрямована на керування нервовою системою з метою формування адаптивних функцій. Вона повинна також займатися наслідками негативного впливу центральної нервової системи на моторику.

Навчання дітей з ДЦП в Україні проводиться у спеціальному типі шкіл – школах-інтернатах для дітей з наслідками церебрального паралічу. У ці школи приймалися діти шкільного віку, які самостійно пересуваються, та не потребують індивідуального догляду. У загальноосвітніх школах діти з церебральними паралічами виділяються у спеціальні класи у складі школи.

По мірі відновлення здоров’я, на підставі висновку медико-педагогічної комісії, учні можуть бути переведені в масову школу або школу-інтернат загального профілю.

Після закінчення школи випускнику видаються рекомендації щодо подальшого професійного навчання або працевлаштування.

У багатьох країнах дітей з церебральним паралічем намагаються навчати у звичайних школах. Наприклад, в Італії особливо добре розвинута система шкільної та соціальної інтеграції хворих, у обов’язковому навчанні не існує диференціації, спеціалізованих шкіл там немає.

Питання та завдання для контролю

1. Перерахуйте основні види порушень опорно-рухового апарату.

2. Висвітліть причини порушень опорно-рухового апарату у дітей? Як ці порушення відображаються на особливостях розвитку дітей даної категорії?

3. Охарактеризуйте структуру рухового дефекту при ДЦП.

4. Обґрунтуйте вторинні відхилення у розвитку при ДЦП.

5. Назвіть основні клінічні форми ДЦП.

6. Дайте психолого-педагогічну характеристику дітям з ДЦП.

7. Проаналізуйте систему спеціалізованої допомоги особам з ураженням опорно-рухового апарату.

8. Проаналізуйте систему корекційно-виховної роботи при ДЦП .

Література

1. Бадалян Л.О., Журба Л.Т., Тимонина О.В. Детские церебральные параличи. – Киев, 1988. – 177 с.

2. Бадалян Л.О. Невропатология. – М.: Академия, 2000. – 325 с.

3. Ипполитова М.В., Бабенкова Р.Д., Мастюкова Е.М. Воспитание детей с церебральными параличами в семье. – М., 1993. – 128 с.

4. Липа В.А. Основы коррекционной педагогики: Учебное пособие. – Донецк: Лебідь, 2002 – 327 с.

5. Лянной Ю.О. Інвалідний спорт: Навчально-методичний посібник для студентів. – Суми: СумДПУ, 2000. – 208 с.

6. Лянной Ю.О. Основы физической реабилитации. Курс лекцій. – Сумы: Редакционно-издательский отдел СумДГУ им. А.С. Макаренка, 2004. – 472 с.

7. Мастюкова Е.М. Физическое воспитание детей с церебральным параличом. – М., 1991. – 158 с.

8. Особенности психофизического развития специальных школ для детей с нарушеннями опорно-двигательного аппарата / Под ред. Т.А. Власовой. – М., 1985. – 182 с.

9. Физическая реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры / Под ред. С.Н. Попова. – Ростов н/Д: изд-во „Фенікс”, 1999. – 608 с.

10. Частные методики адаптивной физической культуры: Учебное пособие / Под ред. Л.В. Шапковой. – М.: Советский спорт, 2004. – 464 с.

Дата добавления: 2014-12-20 ; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав

Психолого-педагогічна корекція відхилень у психічному розвитку у дітей з порушеннями опорно-рухового апарату має відповідати декільком принципам:

• 1. Корекційна робота повинна носити комплексний характер (участь фахівці різного профілю).
• 2. Ранній початок психолого-педагогічної корекційно-розвивальної роботи з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей розвитку дитини з порушеннями функцій опорно-рухового апарату.
• 3. Систематичність, організованість, цілеспрямованість корекційної роботи [1, с. 210].

Корекція рухових порушень припускає комплексний, систематичний вплив, що включає медикаментозну терапію, фізіотерапію, ортопедичне лікування, масаж, лікувальну фізкультуру. Медикаментозне лікування спрямоване на нормалізацію м'язового тонусу, зменшення насильницьких рухів, посилення активності компенсаторних процесів у нервовій системі. У кожному конкретному випадку терапія носить індивідуальний характер з урахуванням форми ДЦП, структури рухового дефекту, особливостей психічної діяльності та соматичного стану дитини. Фізіотерапевтичні процедури спрямовані на зменшення еластичності, поліпшення трофіки тканин і кровообігу в м'язах (грязьове лікування, теплові процедури). Ортопедична робота передбачає дотримання ортопедичного режиму, використання ортопедичних пристосувань для ходьби, корекції положення кінцівок та ін. Лікувальна фізкультура спрямована на розвиток рухових навичок і умінь, що забезпечують шкільну та соціально-побутову адаптацію дітей.

У якому б закладі не знаходилася дитина з ДЦП, необхідно вести з нею активну і систематичну психолого-педагогічну корекційно-розвивальну роботу. Ця робота повинна бути спрямована на розвиток пізнавальних психічних процесів, формування особистості і різних видів діяльності, корекцію наявних порушень та запобігання вторинних порушень. Дана діяльність здійснюється педагогом-психологом, дефектологом, логопедом, вихователями.

Комплекс корекційних заходів на етапі дитячого та раннього віку повинен включати наступне: стимуляцію сенсорної сфери (різноманітність зорових, слухових, кінестетичних, емоційних вражень, тренування різних видів сприйняття, розвиток усіх форм безмовленнєвої комунікації); розвиток ручної вмілості, предметних дій і зорово-моторної координації шляхом формування пасивно-активних дій; розвиток розуміння мови, стимуляцію передмовленнєвої і мовленнєвої активності; активізацію діяльності (розвиток емоційно-позитивного ставлення до навколишнього і до різних видів діяльності, формування здатності довільно включатися в предметну, ігрову діяльність, діяльність із самообслуговування). Важливим психолого- педагогічним і корекційно-розвивальним завданням е розвиток ручної вмілості, дрібної моторики рук у дітей з Д ЦП в ранньому та дошкільному віці та формування навичок самообслуговування і культурно-гігієнічних вмінь.

Гра в дошкільному віці, будучи провідною діяльністю, займає основне місце серед методів фізичного і психічного розвитку дітей. Діти дошкільного віку з ДЦП потребують посиленої уваги та допомоги дорослих для розвитку їх пізнавальних можливостей і орієнтування в навколишньому середовищі. Одним із засобів, що допомагають у вирішенні цього завдання, можуть служити різні ігри, підібрані з урахуванням наявного у дитини порушення. Особливістю цих ігор є їх спрямованість на розвиток зорової, слухової пам'яті, зорової і слухової уваги, просторових уявлень, понять про колір, форму і величину предметів, автоматизації розрізнення фонем тощо. Підбір дидактичних ігор та ігрових занять для дошкільнят з церебральним паралічем повинен грунтуватися на знанні специфічних структурних порушень пізнавальної діяльності та бути спрямований на корекцію цих порушень. Велике значення має включення в комплекс корекційних заходів таких видів діяльності, які в своїх витоках пов'язані з грою: малювання, ліплення, аплікація, конструювання, праця тощо.

Крім роботи, спрямованої на формування та корекцію пізнавальних психічних процесів, велике значення мають заходи з попередження у дітей патохарактерологічного формування особистості. Необхідно роз'яснювати батькам негативні наслідки гіперопіки, акцентувати увагу на розвитку в дітях самостійності, активності, ініціативності, вольових якостей, мотиваційно-потребнісної сфери особистості, рис характеру, які дозволять дитині надалі адекватно адаптуватися в суспільстві.

Правильна корекція порушених і ослаблених психічних функцій у старшому дошкільному віці є важливою ланкою профілактики тих труднощів, які майже завжди виникають при навчанні дітей з церебральним паралічем письму, читанню, рахунку, а пізніше – при освоєнні геометрії, креслення, географії.

В основі спеціальної корекційної роботи зі школярами лежать загальні принципи. Корекційна робота по ряду розділів (просторові, часові уявлення, збагачення словникового запасу) повинна продовжуватися і в середній школі, причому в цей період вона будується безпосередньо на програмному матеріалі.

Більшість дітей з ДЦП здатна оволодіти певним комплексом трудових навичок, завдяки використанню в процесі навчання оптимальних прийомів і методів, серед яких важливе місце займає метод тренування, здійснюваний шляхом багаторазового повторення однотипних вправ.

Важливість трудового виховання дошкільнят та школярів з порушеннями опорно-рухового апарату пов'язана і з необхідністю визначення найбільш доступного кола професій для кожного учня, а також з необхідністю створення найбільш сприятливих умов для професійної підготовки, що надалі полегшить соціальну адаптацію дитини. Важливість лікувальної, корекційно-розвивальної роботи в дошкільний період була показана в дослідженні І. Мірзоєвої, О. Зайдель. За їх даними, безсумнівне значення має характер отриманого хворим лікування, його систематичність і комплексність. Так, хворі, що почали лікуватися в дошкільному віці, надалі працевлаштовуються значно краще, ніж ті, які не отримали спеціальної допомоги до школи. Таким чином, корекційно-розвивальна робота в дошкільний період має великий вплив навіть на професійне визначення осіб, які страждають на ДЦП, а отже, на їх соціальну адаптацію та реабілітацію.

Основною ціллю психокорекції емоційних порушення у дітей є полегшення емоційного дискомфорту, підвищення їхньої активності та самостійності, усунення вторинних особистісних реакцій, обумовлених емоційними порушеннями, такими як агресивність, тривога, паніка підозрілість тощо.

Важливим етапом роботи з дітьми з ДЦП є корекція самооцінки, рівня самосвідомості, формування емоційної стійкості і саморегуляції (Мамайчук І.) [1, с. 210]. Дослідження показують, що найбільший патогенний вплив на особистість дитини з ДЦП мають не гострі психічні травми, а пролонговані (хронічні). Пролонгованою психотравмуючою ситуацією для них є їх фізична безпорадність внаслідок рухової недостатності, вимушена ізоляція у зв'язку з інвалідизацією, часта госпіталізація.

Особливе значення в психокорекції емоційних порушень дітей з ДЦП мають ігрові методи. Ефективність проведення сюжетно-рольових ігор в значній мірі залежить від інтелектуальних і фізичних можливостей дитини, її соціального досвіду, від особливостей її уявлень про людей, їхні почуття й взаємини. Психокорекцію у формі сюжетно-рольової гри рекомендується використовувати при роботі з дітьми з ДЦП з потенційно збереженим інтелектом, а також з вираженими міжособистісними конфліктами та з порушенням поведінки.

В процесі корекції доцільно запропонувати дітям не тільки ігрове відтворення минулого або набутого досвіду, але й моделювання нового досвіду в можливих стресових умовах, наприклад, на етапах післяопераційного лікування, в ситуації вимушеного спілкування та ін.

Для дітей з обмеженим внаслідок фізичної та психічної неповноцінності соціальним досвідом використовуються ігри-драматизації на теми знайомих їм казок. Основною метою ігор-драматизації е корекція емоційної сфери дитини.

Казка актуалізує уяву дитини, розвиває в неї вміння представляти ігрові колізії, в які потрапляють персонажі. Дитина повинна створити образ персонажа і уподібнитися йому. Здатність дитини входити в роль і уподібнюватися образу – це важлива умова, необхідна для корекції не тільки емоційного дискомфорту, але і негативних характерологічних проявів.

Свої негативні емоції і якості особистості діти переносять на ігровий образ, наділяючи персонажі власними негативними емоціями і рисами характеру. І. Мамайчук, наприклад, розроблені ігри-драматизації на тему госпіталізації та оперативного лікування.

Групові методи психокорекції достатньо широко використовуються психологами і психотерапевтами при корекції емоційних порушень у дітей та підлітків (Співаковська, 1988; Захаров, 1982). В процесі психокорекції дітей з ДЦП у формі групових занять особливу увагу слід приділяти позитивній установці батьків і дітей на процес занять.

Особливе значення для установочного етапу психокорекції має місце, де проводяться заняття. Це повинно бути просторе, добре обладнане приміщення з м'яким освітленням, зі спеціальними кріслами для дітей, де дитина повинна відчувати себе безпечно.

В атмосфері відвертості і довіри дитина вільно розкриває свої емоційні проблеми, отримує емоційну підтримку, модифікує свої емоційні стосунки, переживання і способи реагування.

Для корекції інтрапсихічних конфліктів та міжособистісних відносин розігруються різні психодраматичні ситуації, з використанням спеціальних сценаріїв, що мають на меті отреагування конфлікту, нормалізацію відносин.

Важливе значення в корекції емоційних розладів у дітей з ДЦП має психорегулююче тренування (Мамайчук, 1997).

Основними цілями цих занять є: пом'якшення емоційного дискомфорту, формування прийомів релаксації, розвиток навичок саморегуляції та самоконтролю поведінки, поліпшення концентрації уваги, зменшення емоційної напруги.

Психологічна корекція гностичних процесів у дітей з ДЦП

В систему психокорекційних занять з дошкільнятами з ДЦП входить обов'язкове навчання дітей конструюванню і малюванню, які є основними видами продуктивної діяльності в дошкільному дитинстві. Заняття рекомендується проводити з дітьми, починаючи з чотирирічного віку, а якщо у дитини спостерігається розумова відсталість (дебільність), то заняття можна починати з шести-семирічного віку, в залежності від рівня її розумового розвитку.

Навчання конструюванню сприяє розумовому розвитку дитини, розвиває її здатність до точного розчленування цілого на окремі елементи, формує окомір у дитини і позитивно позначається на довільній регуляції процесів уваги і пам'яті.

Крім загальноприйнятих методів, в дошкільній педагогіці отримав поширення особливий варіант – конструювання за моделями. В даному методі модель виступає для дитини як зразок, структуру якого дитина не бачить (модель обклеєна щільним папером або картоном) і вона повинна підібрати деталі і розташувати їх відповідно конструкції зразка. Такий спосіб конструювання вимагає від дитини уявного обстеження зразків-моделей та їх чіткого обстеження з включенням не тільки зорового, а й дотикового сприйняття.

Складна структура інтелектуального дефекту у дітей з церебральним паралічем потребує диференційованого підходу до психологічної корекції. При складанні психокорекційної програми необхідно враховувати форму, ступінь тяжкості, специфіку порушення психічних функцій та вік хворого з ДЦП.

Дослідження показали, що у хворих з ДЦП в поєднанні з розумовою відсталістю спостерігаються виражені порушення сенсорно-перцептивних процесів, що проявляється в недорозвиненні константності і предметності сприйняття, в уповільненому темпі впізнавання предметів, в труднощах узагальнення сенсорних сигналів (Мамайчук, 1978) [1, с. 211].

Ці особливості визначають основні завдання психологічної корекції сенсорно-перцептивних процесів:

• 1. Навчання дітей засвоєнню сенсорних еталонів і формування перцептивних операцій.
• 2. Розвиток константності, предметності і узагальненості сприйняття.
• 3. Розвиток швидкості сприйняття об'єктів.

З цією метою використовуються різноманітні заняття з дітьми з навчання їх адекватному сприйняттю форм і величини предметів.

Заняття проводяться поетапно із зростаючою складністю кожного завдання.

• 1. Сприйняття дітьми простої нероздробленої форми. Для цього психолог підбирає предмети, форми яких збігаються з формами-еталонами. Наприклад, блюдце і коло, зошит і прямокутник, і пр. Психолог просить дитину знайти предмет, схожий на зразок-еталон.
• 2. Сприйняття форми, яка не цілком збігається з геометричною. Цей етап занять характеризується ускладненням способів обстеження і ускладненням зіставлення.

Пам'ять дітей з ДЦП відрізняється недостатністю обсягу запам'ятовування, труднощами прийому, зберігання та відтворення інформації. У дітей з ДЦП в поєднанні з психічним недорозвиненням спостерігається істотне недорозвинення опосередкованого запам'ятовування, що обумовлено труднощами смислової організації запам'ятовання. У зв'язку з цим важливими напрямками психокорекції пам'яті е:

• 1. Збільшення обсягу пам'яті в зоровій, слуховій і дотиковій модальності.
• 2. Розвиток прийомів асоціативного і опосередкованого запам'ятовування предметів в процесі ігрової та навчальної діяльності.

Недорозвинення мислення є ядерною ознакою у дітей з ДЦП з психічним недорозвиненням. їхнє мислення відрізняється конкретністю, неможливістю розуміння понять, труднощами переносу й узагальнення. Розвиток мислення у них безпосередньо пов'язаний з розвитком діяльності та сприйняття. Важливим напрямком психокорекції є розвиток наочно-дієвого і наочно-образного мислення. У зв'язку з цим психологічна корекція повинна вирішувати наступні завдання:

• 1. Навчання дітей різноманітним предметно-практичним маніпуляціям з предметами різної форми, величини, кольору.
• 2. Навчання використанню допоміжних предметів (гарматні дії).
• 3. Формування наочно-образного мислення в процесі конструктивної і образотворчої діяльності [1, с. 212].

Важливим принципом психокорекції дітей з ДЦП і психічним недорозвиненням є діяльнісний підхід. Сам процес психокорекції повинен проходити в процесі того виду діяльності, який доступний дитині з інтелектуальною недостатністю. Якщо у дитини не сформована ігрова діяльність, то психокорекцію необхідно проводити в контексті предметно-практичної діяльності. Другим важливим принципом є комплексний підхід до психокорекції. Дотримання цього принципу вимагає тісного контакту психолога з педагогом-дефектологом, логопедом, вихователем і батьками. Третім найбільш важливим принципом є ієрархічний принцип корекції. Психолог в процесі корекції повинен орієнтуватися не тільки на рівень актуального розвитку дитини, але і на ΰ потенційні можливості.

Психокорекційні заняття з дітьми з розвитку пізнавальних процесів можуть проводитися як індивідуально, так і в групі.

Важливою є єдність вимог до дитини з боку педагога, психолога та інших фахівців, особливо при корекції здатності контролювати свої дії. Це успішно досягається при дотриманні режиму дня, чіткої організації повсякденного життя дитини, виключення можливості незавершення розпочатих дитиною дій. Важливим напрямком психокорекції дітей з ДЦП є робота з батьками. Перед психологом стоїть завдання пом'якшити той емоційний дискомфорт, який відчувають батьки у зв'язку з тяжкою хворобою дитини, а також сформувати у батьків позитивні установки на активну допомогу дитині, знайти адекватний стиль сімейного виховання дітей з ДЦП.