Діти з дцп в україні

Основним клінічним симптомом при ДЦП є порушення рухових функцій, однак, крім цього, у дітей з ДЦП мають місце порушення зору, слуху, мови, інтелекту. У деяких дітей спостерігаються судомні синдроми. За даними ряду авторів, на 10000 новонароджених припадає 34-32 дитини, які страждають церебральним паралічем.

Перший клінічний опис ДЦП було зроблено англійським лікарем-хірургом В. Літтлем у 1861 році. Він вперше доклав про це на засіданні англійського Королівського медичного товариства, а потім опублікував свої спостереження за дітьми, у яких після перенесеної при пологах травми голови розвинулись паралічі кінцівок (Little, 1862). Протягом майже 100 років дитячий церебральний параліч називали хворобою Літтля.

Термін "дитячий церебральний параліч" належить Зігмунду Фрейду. В 1893 році він запропонував об’єднати всі форми спастичних паралічів всередньоутробного походження з однаковими клінічними ознаками в групу церебральних паралічів.

У 1958 році за засіданні восьмого перегляду ВОЗ в Оксфорді цей термін було затверджено і було дано визначення: "Дитячий церебральний параліч – не прогресуюче захворювання головного мозку, яке уражує його відділи, котрі відповідають за рух і положення тіла, захворювання набувається на ранніх етапах розвитку головного мозку". В даний час цей термін є загальноприйнятим.

В 1983 році Л. О. Бадалян запропонував іншу назву дитячих церебральних паралічів – "дизонтогенетичні поступальні дискенизії". Автор справедливо відмічає, що ураження нервової системи при ДЦП представляє собою не "поломку" уже готового механізму, а затримку чи "викривлення" розвитку. "Ці порушення не можна вважати виключно церебральними, так як механізми реалізації патологічної рухової активності лежить не горизонтально, а охоплює всю вертикальну систему регуляції рухів" (Бадалян, 1993, с. 214).

Безперечно, термін "дискенизії" значно точніше відображає характер рухових порушень при ДЦП, підкреслює їх обумовленість розладами локомоторних функцій. Хоча термін "дитячий церебральний параліч" не відображає сутність належних при цьому захворюванні порушень, однак його широко використовують в світовій літературі, а іншого поняття, всебічно характеризую чого ці патологічні стани, на даний час не запропоновано.

М. Я. Брейт ман (1902) першим описав патолого-анатомічну і клінічну картину ДЦП і відмітив, що при даному захворюванні страждає не тільки рухова сфера, але інтелект і мова.

В 1960 рр. з’явилось багато робіт, присвячених вивченню пізнавальних процесів і мови у дітей з церебральним паралічем (Rastein, Hendin, 1951; Botta N., Botta P., Eйдіновова і Правді на-Вінорська, 1959; Henderson, 1961; Кіріченко, 1962; Абрамович-Лехтман, 1962, 1965; Хейссерман, 1964; OswinБ 1967; Іполітова, 1967; Данилова, 1969; Мамайчук, 1976; Сімонова, 1981; Saran, 1986; Калижнюк, 1987 та інші).

В даний час ДЦП розглядається як захворювання, отримане внаслідок враження мозку, перенесеного в пренатальний період чи у період новонародженості; як одна з форм резидуальної нервово-психічної патології центральної нервової системи складного генезіса.

Мозковий органічний дефект, який складає основу ДЦП, виникає рано у період незавершеного процесу формування основних структур і механізмів мозку, що обумовлює складну об’єднану структуру неврологічних і психічних розладів (К. А. Семьонова, Є. М. Мастюкова, А. О. Бадалян, Е. С. Калижнюк та інші).

Важливою ланкою в патогенезі психічних порушень у дітей з церебральним паралічем є недорозвиток або аномальний розвиток найбільш молодих мозкових структур, які розвиваються уже в постнатальний період. У дитини з ДЦП перш за все в тій чи іншій ситуації виключена з діяльності важлива функціональна система – рухова.

Виражена рухова патологія нерідко в поєднанні з сенсорною недостатністю може бути однією з причин недорозвитку пізнавальної діяльності і інтелекту у дітей з ДЦП.

Причини розвитку ДЦП різноманітні. Прийнято виділяти пренатальні, натальні, постнатальні шкідливі фактори, котрі можуть мати відношення до походження ДЦП. На практиці частіше за все зустрічаються комбінації шкідливих впливів, діючих на різних етапах розвитку.

До шкідливих факторів, які мають шкідливий вплив на розвиток мозку дитини на різних етапах формування відносяться інфекційні захворювання матері в період вагітності, психічні і фізичні травми під час пологів, асфіксії, черепно-мозкові травми та інші.

У вітчизняній клінічній практиці використовується класифікація К. А. Семьонової (1968), в яку включені особисті дані і елементи класифікації Д. С. Футера (1967) і М. Б. Цукер (1947). В даній класифікації виділено п’ять основних форм ДЦП: спастична диплегія, геміпаретична форма ДЦП, гіперкінетична форма ДЦП, двійна гіміплегія і атонічно-астатична форма. На практиці виділяється також змішана форма ДЦП.

Зупинимось на короткому описі цих клінічних форм ДЦП:

• Спастична диплегія – найбільш часто зустрічається. Відома під назвою хвороби або синдрома Літтля. В даній формі найбільш уражені ноги, однак дитина може навчитися частково обслуговувати себе. При цьому часто спостерігається затримка психічного розвитку, 30-35% дітей з даною формою ДЦП страждають розумовим відхиленням в степені нерізко вираженої дебільності. У 70% спостерігаються мовні розлади в формі дизартрій.
• Геліпаретична форма ДЦП у 80% випадках розвивається у дитини в ранній постнатальний період, коли внаслідок травм, інфекцій були уражені пірамідні шляхи, які тільки почали формуватись. При цій формі уражений один бік тіла: лівий – при правосторонньому ураженні головного мозку і правий – при ураженні лівої півкулі. В цій формі, зазвичай, більше вражається верхня кінцівка. У 25-30% дітей з цією формою ДЦП спостерігається дебільність, у 40-50% - вторинна затримка розумового розвитку.
• Гіперкінетична форма ДЦП розвивається у дитини внаслідок білі рубінової інцефалопатії, що є результатом гемолітичної хвороби новонароджених. В неврологічному статусі у цих хворих спостерігаються гіперкінези, м’язева регідність шиї, тулуба, ніг. Не дивлячись на складний русальних дефект і обмежену можливість самообслуговування, рівень інтелектуального розвитку вищий від попередніх.
• Двійна геміплегія – найскладніша форма ДЦП. Окрім складних рухових порушень (ураження верхніх і нижніх кінцівок) при даній формі ДЦП, як правило, спостерігаються складні мовленнєві порушення, зниження інтелекту.
• 5. Атонічно-астатична форма зустрічається значно рідше інших форм, характеризується зниженням м’язевого тонуса, порушенням координації рухів, рівноваги.

Багаторічний досвід вітчизняних і зарубіжних спеціалістів, які працюють з дітьми хворими на ДЦП показав, що чим скоріше розпочата медико-педагогічна реабілітація цих дітей, тим вона ефективніша і має кращі результати.

Особливі труднощі представляє прогностична оцінка психомоторного розвитку дітей з ДЦП. Сприятливий прогноз найбільш вірогідний при спастичній диплегії і гімепаретичнів формах ДЦП. За даними К. А. Смьонової (1073), 70% дітей з гіміпаретичною формою ДЦП навчаються в зОШ і тільки 29,2% мають знижений інтелект. За нашими даними у 65% дітей зі спастичною диплегією інтелект первинно збережений і вони здатні до навчання за загальною програмою. У 38% визначається розумове відхилення у степені дебільності і тільки у 7% дітей спостерігаються глибокі порушення інтелекту (Мамойчук, 1985, 1992).

Особливі труднощі в процесі соціальної адаптації переживають діти з гіперкінетичною формою ДЦП. Не дивлячись на первинно збережений інтелект вони через важкий дефект рухів не можуть відвідувати загально середню школу, працювати. Найбільше несприятливий прогноз у дітей двійною геміплегією і астенічно-астетичною формою ДЦП через грубий недорозвиток розумових здібностей.

Медична реабілітація і соціально-педагогічна адаптація дітей з церебральним паралічем на різних етапах розвитку суспільства вирішувалось по-різному. В кінці ХVІІІ і поч. ХІХ ст. в Європі з’являються заклади для дітей з порушеннями рухових функцій. Вони виникають у столицях і великих містах. Наприклад, в Лондоні, Копенгагені, Стокгольмі, Мюнхені та ін. Приблизно в той самий час такі заклади з’являються і на інших континентах – в США, Японії, Австралії.

В Росії такий заклад уперше відкрився в Санки-Петербурзі у 1890 році. Товариство "Синій хрест" організовувало "Приют для дітей-калік і паралітиків" на 20 чоловік. У цьому приюті за дітьми спостерігали лікарі, діти отримували початкову освіту і навчались ремеслу. З 1904 року консультантом, а пізніше керівником лікувального процесу стає основоположник вітчизняної ортопедії професор Воєнно-медичної академії Генріх Іванович Турнер.

У 1963 році на базі лікувально-педагогічного закладі для дітей з руховими порушеннями був створений Науково-дослідницький інститут дитячої ортопедії і травматології імені Г. І. Турнера. За багатолітній період в Інституті ім. Турне тільки ортопедо-хірургічного лікування дітей. але й лікувально-педагогічної і психологічної роботи з ними. З дня заснування приюту на базі інституту постійно працювала школа, а з 1962 року була створена перша в Росії психологічна служба під керівництвом доцента Р. Я. Абрамович-Лехман.

У 1967 році в клініці інституту відкрили відділення для реабілітаційного і ортопедо-хірургічного лікування дітей з церебральним паралічем. А у 1968 році – відділення "Мати і дитина", де дитина разом із мамою перебували проявом трьох місяців.

За цей період дитина отримувала комплексне відновлювальне лікування, займалася з психологом, логопедом, в кабінеті ЛФК, а мати навчалася догляду за дитиною, елементарним педагогічним навичкам у логопеда, психолога, педагога – дефектолога. Досвід роботи відділення "Мати і дитина" узагальнений у наукових працях інституту. В кінці 1950 рр. у Ленінграді і в інших великих містах почали з’являтись санаторії і школи-інтернати для дітей-інвалідів, які мали труднощі у пересуванні. Переважно це були діти з ДЦП.

Одним з перших у Ленінграді відкривається санаторій Комарова, який має багаторічний досвід санаторно-курортного лікування таких дітей. Під керівництвом С. А. Бортфель були розроблені різні оригінальні методи лікувальної фізкультури для дітей з ДЦП. На початку 1970 рр. в Москві було відкрито Всесвітній Центр відновлювального лікування дітей з ДЦП.

У наш час розроблено недостатньо програм диференційованого навчання дітей з ДЦП з урахуванням ступеня важкості рухового та інтелектуального дефектів. Розвиток цих проблем можливий при психологічному дослідження дітей з церебральним паралічем.

Література

1. Загальна психологія. - К.: Либідь, 2005. - 464с.
2. Бондарчук Олена Іванівна. Психологія сім'ї. - К.: МАУП, 2001. - 96с.
3. Морозов С. М., Бондар В. В. Клінічна психологія. - К.: ІПО КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 2001. - 116с.
4. Пащенко, Світлана Юріївна. Загальна психологія. - Запоріжжя, 2004. - 32с. - 1.50.
5. Петро Андрійович. Загальна психологія. - К.: Вища школа, 2004.
6. Цимбалюк Іван Миколайович. Психологія. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 216с.
7. Занюк Сергій Степанович. Психологія мотивації. - К.: Либідь, 2002. - 304с.
8. Власова Олена Іванівна. Педагогічна психологія. - К.: Либідь, 2005. - 400с.
9. Траверсе Тетяна Михайлівна. Психологія праці. - К.: ІПО КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 2004. - 116с.
10. Роменець Володимир Андрійович. Психологія творчості. - К.: Либідь, 2001. - 288с.
11. Цимбалюк Іван Миколайович. Психологія спілкування. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 304с.
12. Петро Андрійович Загальна психологія. - К.: Вища школа, 2000. - 479с.
13. Гуменюк Оксана. Психологія Я-концепції. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 186с.
14. Мельник, Людмила Павлівна. Психологія управління: Курс лекцій. - К: МАУП, 1999. - 171с. - 14.00.
15. Лозниця Віктор Степанович. Психологія і педагогіка:основні положення. - К.: ЕксОб, 2001. - 304с.
16. Петро Андрійович. Загальна психологія: Навчальний посібник. - 2-ге вид., доп. - К.: Вища школа, 2001. - 488с. - 21.00.

Серед чинників захворювання, які поділяють на пренатал. та інтранатал., – інфекц. захворювання, судомні стани, патологія щитоподіб. залози, шкідливі звички матері; вроджені дефекти, зокрема вади головного і спин. мозку, голови, легенів, порушення обміну речовин; несумісність за резус-фактором, групою крові матері й плода; певні спадк. чинники; ускладнення під час пологів; передчасні пологи; множинні плоди (двійня, трійня); недостатність постачання кисню мозку в період вагітності, під час або після народження дитини; пошкодження мозку в ранньому віці (напр., менінгіт), травма мозку, мозк. кровотеча тощо. Перші прояви ураження нерв. системи можуть бути очевидними відразу після народження, а ознаки формування ДЦП іноді виявляються в грудному віці. Спільним для всіх пацієнтів з цим захворюванням є складність контролю над свідомими рухами та координування роботи м’язів. Церебрал. паралічі можуть проявлятися підвищенням м’язового тонусу (гіпертонією або спастикою) чи його пониженням (гіпотонією м’язів), неконтрольованими мимовіл. рухами (гіперкінезами), порушенням рівноваги, координації, утримання положення тіла, що ускладнює оволодіння мовленням, розвиток ковтання, ходи та ін. функцій. Моторні відхилення часто супроводжуються затримкою розум. розвитку, судомами, порушенням дихання, травлення, труднощами при прийомі їжі, деформаціями скелета, погіршенням слуху і зору, в подальшому – розладами поведінки тощо. Хоча вираженість цих порушень протягом певного часу може збільшуватися або зменшуватися, загалом вважають, що ДЦП не прогресує і стан хворих не погіршується. Виділяють кілька його форм: спастичну, або пірамідну (найпоширеніша; осн. симптом – підвищення м’язового тонусу; класифікують на диплегію – ураження обох ніг, геміплегію – одного боку тіла, тетраплегію – всього тіла), дискінетичну, або екстрапірамідну (порушення координації рухів; розрізняють атетоїдну – повільні або швидкі неконтрольов. рухи в будь-якій частині тіла та атактичну – порушення рівноваги і координації), змішану. Особи з ДЦП можуть мати нормал. або вищий серед. рівня інтелект, хоча їхня здатність його проявляти іноді обмежена складностями спілкування. Всі діти з цим захворюванням здатні розвивати свої можливості при відповід. лікуванні, фіз. реабілітації та логопед. корекції.

Лікування ДЦП має бути комплекс. і безперерв. Лікув.-реабілітац. заходи спрям. на формування в дитини стереотипів рухів, нормалізацію рухового тонусу, попередження виникнення контрактур і деформацій; навч. батьків догляду за дитиною з метою її макс. соц. адаптації. Відновлювал. лікування проводять у спеціаліз. стаціонарах. Воно передбачає лікув. фіз. культуру, масаж, заняття з логопедом і психологом, корекцію патол. поз, застосування мед. препаратів (міорелаксанти, психостимулятори, вітаміни, препарати, що покращують обмінні й регенеративні процеси), фізіотерапію (рефлексо-, гідрокінезотерапія, грязелікування). Широко застосовують хірург. корекцію деформацій і контрактур; використовують досягнення косміч. технологій, зокрема костюм динам. корекції.

Літ.: Семенова К. А. Детские церебральные параличи. Москва, 1968; Бадалян Л. О., Журба Л. Т., Тимонина О. В. Детские церебральные параличи. К., 1988; Перхурова И. С., Лузинович В. М., Сологубов Ч. Г. Регуляция позы и ходьбы при ДЦП и некоторые способы коррекции. Москва, 1996.

Ця стаття розкриває основні поняття про ДЦП, симптоматику з періоду дитинства. Також, описані основні форми захворювання і їх градація щодо вікових категорій.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП)

Дитячий церебральний параліч - важке захворювання, яке і донині зустрічається у великого відсотка новонароджених. ДЦП повністю змінює життя і батьків, і дитини. Потрібно знати ряд особливостей цієї хвороби і те, як з ними справлятися. Не менш важлива просвітницька робота серед молодого населення, яке планує народження дитини.

Варто зауважити, що говорячи про хворобу ДЦП, ми будемо обговорювати цілий синдромокомлекс, а не одне захворювання. Причинами можуть слугувати як травма немовляти при народженні, так і неправильний розвиток плода. Виходячи з цього можемо вказати, що дитячий церебральний параліч - це система синдромів різного характеру, які виникли в результаті травматизації немовляти при народженні, або через паталогічна розвитку плода під час вагітності. Прояви ДЦП можуть бути самими різними: психічні особливості, порушення когнітивної сфери, розлади опорно-рухової системи. Також, існує гіпотеза, що ДЦП - генетичне захворювання.

Фізіологічна основа травматизації, яка здатна привести до таких тяжких наслідків як дитячий церебральний параліч, така: відбувається необоротне органічне ушкодження мозку, а саме пошкодження клітин кори в слідстві тривалого кисневого голодування. Подібне може бути результатом гіпоксії або асфіксії плода, а також механічної травми в допологовий або післяпологовий період. Таким чином, можна визначити, що синдромом ДЦП є хронічно не прогресуючий синдромокомлекс, представлений порушенням опорно-рухового апарату на тлі аномалій головного мозку.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) — це хронічне захворювання головного мозку, що має не прогресуючий характер, який включає в себе цілий ряд симтомокомплексів: порушення рухової сфери та вторинних відхилень, які виникають внаслідок недорозвитку або пошкодження структур головного мозку в період вагітності чи пологів. Не дивлячись на високі досягнення сучасної медицини та профілактичних заходів, дитячий церебральний параліч має достатньо високе число хворих - 1,7 - 5,9 на тисячу новонароджених дітей. Хлопчики боліють частіше, ніж дівчатка в співвідношенні - 1,3:1.

Особливості розвитку дитини з ДЦП

Для ДЦП характерні порушення рухової, довільної, м'язової активності, а також іноді може страждати інтелектуальна сфера, мова, емоційно-вольова сфера особистості, зір та слух. Деякі симптоми захворювання можуть залишатися протягом усього життя і є причиною інвалідності людини.

Дитина з такими особливостями у розвитку, протягом всього життя стикається з цілою низкою специфічних фізіологічних і психологічних труднощів. Підтримка батьків і оточуючих людей, безпосередньо впливає на якість життя і психологічний комфорт малюка. Отримання освіти та самореалізація дітей з особливостями у розвитку, вимагає від суспільства толерантності і терпіння, від педагогів - наявності знань про особливості розвитку і специфіки роботи з ними.

Симптоми та стадії захворювання

Перейшовши до конкретизації особливостей цієї недуги, слід виділити його основну симптоматику. Першими і явними ознаками виступають:

• Лабільність м'язового тонусу - м'язи або занадто розслаблені, або занадто напружені.

• Переважні руху однією рукою у віці до 18 місяців.

• Патологія рухів: або занадто різкі, або занадто мляві.

• Затримка розумового розвитку.

• Проблеми з мовним апаратом - діти не можуть говорити, виникають також проблеми з ковтанням.

• Проблеми з контролем видільних систем органів.

• Проблеми з зубами.

• Порушення і зниження слуху.

• Дитина не ходить, або хода не відповідає нормі, наприклад, хода на пальцях з вивертанням стопи.

Таким чином можна помітити, що ДЦП симптоми мають дуже широкий спектр, і зачіпають майже всі життєво важливі структури конституції людини.

Ознаки та симптоми хвороби часто можна виявити відразу після народження малюка, але деякі ознаки проявляються з часом, і дуже важливо на ранніх етапах їх помітити, так як раннє лікування і корекція запорука успішної адаптації та соціалізації дітей з ДЦП.

Рухові порушення є основними ознаками ДЦП, вік визначає вираженість симптомів, і їх вид, відповідно до нього, розрізняють три стадії захворювання:

Рання – 0-5міс

Початкова резидуальна стадія – 6 міс - 3 років

Пізня резидуальна стадія – 3 +

Психічне здоров'я дитини з ДЦП

На тлі обтяжених органічних змін головного мозку можуть розвиватися вторинні психічні захворювання.

ДЦП може комбінуватися з розумовою відсталістю (УО), затримкою психічного розвитку (ЗПР), розладами емоційно-вольової сфери особистості (розлади аутистичного спектру), епілепсія і іншими психічними захворюваннями.

Часто психічна сфера у дітей з цим захворюванням не страждає, інтелект відповідає віковій нормі, і такі діти можуть вчитися в загальноосвітніх установах, або в інклюзивних класах.

Форми ДЦП

На сьогоднішній день виділяють шість основних форм ДЦП. Кожна має свою відмінну симптоматику і особливості конституції. Варто зауважити, що першим лікарем, який об'єднав синдромокомлекс в єдину хворобу і виділив градацію форм захворювання, був Зігмунд Фрейд. Опис форм ДЦП виглядає так:

• Подвійна геміплегія - одна з найважчих форм, причина якої криється, в більшості випадків, в гіпоксії плода і має найважчі наслідки. Подібна форма може бути виражена по всьому тілу, або принесе більше шкоди верхнім кінцівкам. Найчастіше, подвійна геміплегія супроводжується епілептичними припадками і в деяких випадках мікроцефалією, яка носить вторинний характер. Хворі з цією формою ДЦП мають ряд психічних порушень, головною особливістю яких є повна відсутність мотивації. Саме через важкі порушення в конституції кінцівок, регулярним нападам і відсутності мотивації, діти, які страждають подібним недугом, потребують регулярної допомоги з боку дорослого в сфері самообслуговування.

• Гіперкінетична форма - є наслідком перенесеної гемолітичної хвороби у немовляти. Цю форму найкраще характеризують такі симптоми як зниження слуху, дизартрія, гіперкінези (мимовільні рухи), ністагм, паралічі і парези. Але головна відмінна риса - збережений інтелект у дитини. Діти з такими особливостями при правильній корекції можуть адаптуватися, закінчити школу і навіть отримати вищу освіту. Можуть самостійно здобувати навички самообслуговування.

• атоніко – астатична форма - головними характеристиками даної форми виступають низький м'язовий тонус, високі сухожильні рефлекси. Часто супроводжується порушенням діяльності мозочка, причиною якого є родова травма. У ще одному варіанті походження цієї форми ДЦП відмінністю виступає порушення функції кори в слідстві травмування. Переважно травмується лобова частина, що веде за собою ряд психічних особливостей і захворювань. ДЦП атоніко-астатичної форми часто супроводжується різними ступенями олігофренії, що не дозволяє дитині функціонувати самостійно.

• Геміплегічна форма - явною ознакою цієї форми є одностороннє ураження кінцівок, іноді рука може бути уражена більше. Крім того, більше уражено півкуля, протилежне скутою стороні. При цьому, глибина дефекту може варіюватися, тому діти можуть розвиватися повільніше, але все ж адаптуватися. Так само можлива затримка мовного розвитку. Іноді трапляються фокальні епілептичні напади.

• Змішана форма - іноді зустрічається синдромокоплекс, диференціювати який дуже складно. Ця форма може виступати і як найскладніша.

Діагноз та лікування ДЦП

Хвороба ДЦП проявляється з народження, але діагноз ДЦП ставиться не відразу, дуже важливо деякий час поспостерігати за розвитком немовляти, так як ряд неврологічних симптомів, що нагадують ДЦП можуть мати іншу етіологію. ДЦП діагноз дуже складний, в середньому до висновку про наявність цього захворювання лікарі приходять коли малюкові виповнюється рік, але все може варіюватися в залежності від тяжкості, частоти і глибини прояву симптомів.

Зараз існує безліч розробок, що дозволяють адаптувати дітей з ДЦП до життя. Займаючись з психологом, дитина може отримати всю необхідну інформацію, щоб бути досить розвиненою для своїх років. Крім того, існує безліч розробок в сфері лікувальної фізкультури для дітей з ДЦП.

Для діагностики ДЦП використовують ряд діагностичних методів і аналізів, серед яких основними є:

• Комп'ютерна томографія голови.

• Ультразвукове обстеження мозку.

Лікувати ДЦП можливо. В першу чергу, основними методами лікування виступають тренування фізичних функцій і робота над психічним розвитком дитини. Це сприяє зменшенню вираженості дефекту. Трудова терапія і фізіотерапія також сприяють поліпшенню рухової функції. Часто використовуються спеціальні ортопедичні пристрої накшталт ходунків і фіксаторів. Не менш важливі заняття з логопедом, так як мовний апарат страждає дуже виражено. Будь-яка корекція і лікування індивідуальні, в силу виразності симптоматики, важливо займатися систематично. Батькам потрібно бути готовим до того, що це займе не мало часу, але результат обов'язково буде. Вже не раз спеціальним психологам і реабілітологам вдавалася адаптувати дитину і звести до можливого мінімуму рухові порушення. У такій ситуації важливо бути терплячими. Важливо пам'ятати, що при всій тяжкості захворювання, діти з ДЦП здатні любити і відповідати на любов. Деякі малюки, які мають збережений інтелект, успішні у навчанні і з часом здатні отримати вищу освіту.

Щоб уникнути цього захворювання, слід серйозно ставитися до планування сім'ї та народження дитини. Майбутній матері необхідно стежити за своїм здоров'ям, позбутися, а краще і не мати, шкідливих звичок і, безумовно, ретельно обирати компетентного і досвідченого акушера. Знаючи всі фактори ризику можна не тільки скорегувати хворобу, а й уникнути її.

Дуже важливийпсихологічний супровід дитини протягом усього дитинства, так як фізіологічні відмінності від інших діток, можуть провокувати виникнення внутрішніх конфліктів, глибоких переживань дитини і поява високого рівня тривожності, агресивних проявів і інших психологічних проблем.

Процес хворобливого лікування також може негативно впливати на емоційну сферу малюка, що вимагає надання психологічної допомоги такій дитині.

Заняття з психологом можуть зняти психологічну напругу, подолати внутрішні конфлікти, знизити рівень тривожності, агресивності та стабілізувати психологічний стан дитини

При зниженому інтелекті діти потребують комплексної корекції фахівців: дефектолога, психолога, логопеда та інших фахівців.

На нашому сайті Ви можете придбати необхідну продукцію для більш ефективної фізіотерапії дитини - дивіться розділ "Фізичний розвиток" на Фактор розвитку.

Також для фахівців і спеціалізованих центрів нами розроблений простий калькулятор з переліком необхідної продукції для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.

Загальна інформація

З 2019 року запроваджений новий механізм забезпечення заходами з реабілітації дітей з інвалідністю за принципом „гроші ходять за людиною”, що дозволить забезпечити адресність, прозорість та підвищити якість надання реабілітаційних послуг.

Верховною Радою України 31.10.2019 підтримано ініціативу Уряду та Мінсоцполітики та прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рікˮ від 31.10.2019 № 265-IX, яким передбачено зміну назви бюджетної програми 2507100 з „Реабілітація дітей з інвалідністю внаслідок дитячого церебрального паралічу” на „Реабілітація дітей з інвалідністю”.

На виконання Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2019 рік” від 31.10.2019 № 265-IX, а також Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік” Кабінетом Міністрів України прийнято 04.12.2019 постанову Кабінету Міністрів України № 994 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 р. № 309”. Ці зміни дають можливість забезпечити за принципом „гроші ходять за людиною” заходами з реабілітації дітей з інвалідністю не лише внаслідок дитячого церебрального паралічу, а також з іншими захворюваннями, тобто дозволить охопити більш ширшу аудиторію дітей з інвалідністю реабілітаційними послугами які потребують допомоги.

Довідково: На сьогодні діти та дорослі з інвалідністю (усіх нозологічних форм захворювання) можуть бути забезпечені реабілітаційними послугами відповідно до Порядку надання окремим категоріям осіб послуг із комплексної реабілітації (абілітації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 80. Даний Порядок визначає механізм надання особам з інвалідністю та/або дітям з інвалідністю, та/або дітям віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності (з метою попередження інвалідності), послуг із комплексної реабілітації (абілітації) в реабілітаційних установах комунальної та державної форми власності.

Згідно із статтею 11 Закону України „Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” (далі – Закон) місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правових актами, зокрема, вживають заходів щодо розширення мережі реабілітаційних установ.

Статтею 14 Закону визначено, що потреба в державних реабілітаційних установах визначається відповідно до соціально-економічних і демографічних потреб України та її регіонів центральними органами виконавчої влади в межах своїх повноважень. Рішення про їх створення приймаються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Потребу в комунальних реабілітаційних установах визначають місцеві органи виконавчої влади. Рішення про їх створення приймаються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону реабілітаційні установи здійснюють комплексну реабілітацію осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю шляхом реалізації, зокрема, медичних, фізичних, психологічних, педагогічних, професійних та інших заходів відновлювального характеру, спрямованих на попередження прогресування патологічного процесу, усунення чи максимально можливу компенсацію обмежень життєдіяльності, відновлення здоров`я та трудових навичок осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, корекцію психічних процесів, здобуття ними освіти, їх трудову зайнятість незалежно від категорії і причин інвалідності.

Нормативно-правові акти

- Закон України „Про Державний бюджет України на 2019 рік” (з урахуванням Закону України № 265-IX, який набрав чинності з 09.11.2019 щодо зміни назви бюджетної програми 2507100 на „Реабілітація дітей з інвалідністю”);

- наказ Міністерства соціальної політики від 27.09.2018 № 1423 „Про затвердження форм документів щодо направлення окремих категорій осіб на комплексну реабілітацію (абілітацію)”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2018 р. за № 1160/32612.

Перелік реабілітаційних установ, закладів охорони здоров"я

Перелік реабілітаційних установ, закладів охорони здоров’я, які здійснюють реабілітаційні заходи для дітей з інвалідністю відповідно до Постанови 309, формується Фондом соціального захисту інвалідів та розміщується на веб-сторінці Фонду соціального захисту інвалідів у розділі – „Реабілітація дітей” – „Перелік реабілітаційних установ”.