Мовні порушення при дцп

У структурі дефекту у дітей з церебральним паралічем значне місце займають порушення мови, частота яких становить до 80%. Вивченню мовних порушень при ДЦП присвячено багато спеціальних досліджень (Л. А. Данилова, Е. М. мастей-кова, М. В. Іпполітова, І. А. Панченко та ін.).

Особливості порушень мови і ступінь їх вираженості залежать в першу чергу від локалізації та тяжкості ураження мозку. В основі порушень мови при ДЦП лежить не тільки пошкодження певних структур мозку, але і більш пізнє формування або недорозвинення тих відділів кори головного мозку, які мають найважливіше значення в мовної і психічної діяльності. Відставання в розвитку мови при ДЦП пов'язано також і з обмеженням обсягу знань і уявлень про навколишній, недостатністю предметно-практичної діяльності. Хворі діти мають порівняно невеликий життєвий досвід, спілкуються з вельми невеликим колом людей (як однолітків, так і дорослих). Несприятливий вплив на розвиток мови надають допускае-

мие батьками помилки виховання. Часто батьки надмірно опікують дитину, прагнуть багато зробити за нього, предупрежда-; | ють всі його бажання або виконують їх у відповідь на жест або погляд. | При цьому у дитини не формується потреби в мовної діяль-1 ності. У таких випадках дитина буває позбавлений мовного загально- | ня, яке є важливою передумовою розвитку мови.

Велике значення в механізмі мовних порушень при ДЦП | має сама рухова патологія, що обмежує возможное- \ ти пересування і пізнання навколишнього світу. Відзначається вза-; імосвязь між мовними і руховими порушеннями у дітей 1 з церебральним паралічем. Тривале збереження патологічних тонічних рефлексів чинить негативний вплив на? м'язовий тонус апарату артикуляції. Виразність то-; нічних рефлексів підвищує тонус м'язів мови, утруднює дихання, голосоутворення, довільне відкривання рота, рухи язика вперед і вгору. Подібні порушення артикуляційної моторики затримують формування голосової активності і порушують звукопроізносітельной сторону мови. У зв'язку з недостатністю кінестетичного сприйняття дитина не тільки з працею виконує руху, але і слабо відчуває положення і рух органів артикуляції і кінцівок.

Відзначається певна залежність між вагою порушень артикуляційної моторики і вагою порушень функції рук. Найбільш виражені порушення артикуляції мо₇ Ториком відзначаються у дітей, у яких значно вражені верхні кінцівки.

Всі перераховані фактори визначають специфіку порушень доречевого і мовного розвитку дітей з церебральним паралічем. Різні порушення рухової сфери зумовлюють різноманітність мовних розладів. Для кожної форми дитячого церебрального паралічу характерні специфічні порушення мови.

При ДЦП мовні порушення ускладнюють спілкування дітей з оточуючими і негативно позначаються на всьому їхньому розвитку.

У дітей з церебральним паралічем виділяють такі основні форми мовних порушень: дизартрія, затримка мовного розвитку, алалія.

Мовні порушення при ДЦП рідко зустрічаються в ізольованому вигляді. Наприклад, найбільш часта форма мовної патології - дизартрія - часто поєднується з затримкою мовного розвитку або, рідше, з алалією.

народження). При ДЦП не тільки сповільнюється, а й патологічно спотворюється процес формування мови. Затримка мовного розвитку відзначається вже з доречевого періоду.

Доречевой період дитини з церебральним паралічем відрізняється від того ж періоду у нормально розвивається дитини. Зазвичай доречевой період при ДЦП затягується на 2-3 роки (Е. Ф. Архипова). Є певна патогенетична спільність порушення доречевого розвитку з руховими порушеннями в цілому.

Доречевой період дитини з нормальним розвитком складається з 4 етапів, які простежуються у дітей з церебральним паралічем.

1-й етап - безумовно-рефлекторний (до 3 міс.). Крик у здорового новонародженого голосний, чистий, з коротким вдихом і подовженим видихом. При ДЦП відзначається якісна видозміна крику, його одноманітність, нетривалість (тихий, здавлений, пронизливий, може бути відсутність крику; замість крику - окремі схлипування або гримаса на обличчі).

2-й етап - початок гуления (з 3 міс.). У нормі - наявність інтонаційної виразності в крику. При ДЦП відзначається недорозвинення інтонаційної характеристики крику, який не виражає радості або невдоволення, т. Е. Не змінюється в залежності від стану дитини. Гуління відсутня або його активність вкрай низька.

3-й етап - інтонувати гуление (з 4 міс.). У дітей з церебральним паралічем спостерігається затримка появи співучого гуления, бідність, неповноцінність голосових реакцій. Часто крик переважає над іншими голосовими реакціями.

4-й етап - лепет (з 6 міс.). При ДЦП відзначається відсутність або затримка появи белькотіння. Лепет характеризується одноманітністю, бідністю звукового складу, фрагментарністю, малоак-тивностью, відсутністю чіткої інтонаційної виразності; виникає рідко.

До 12 міс. у дітей з церебральним паралічем спостерігається зниження потреби в мовному спілкуванні і низька голосова активність. Діти часто вважають за краще спілкуватися жестом, мімікою, криком. У кращому випадку дитина може вимовляти лише одне-два слова. Таким чином, при ДЕ | Й затриманий доречевой період, а також порушені передумови до розвиткур & т.

Індивідуальні терміни появи мови у дітей з церебральним паралічем значно коливаються, що залежить від локалізації і тяжкості ураження мозку, стану інтелекту, часу початку і адекватності корекційно-логопедичної роботи. При ДЦП найбільш повільний темп мовного розвитку спостерігається в ранньому віці (перші три роки життя). На другому році

життя, навіть при найважчих формах захворювання, розвиток загальної моторики зазвичай випереджає розвиток мови. Зазвичай діти | починають вимовляти перші слова приблизно в 2-3 роки. Значний стрибок у розвитку мови при проведенні корекційно-логопедичних занять спостерігається до кінця третього року життя. На цьому віковому етапі темп мовного розвитку починає опері- | жати темп розвитку загальної моторики дитини. Як правило, фразова мова формується до 4-5 років; в старшому дошкільному віці (5-7 років) спостерігається її інтенсивний розвиток.

При нормальному розвитку всі сторони мови - лексична, граматична і фонетична - внутрішньо взаємопов'язані і взаємозалежні. При ДЦП відзначається затримка і порушення їх формування.

У дітей з церебральним паралічем в ранньому віці вкрай повільно збільшується активний словник (власна мова) і поширюється пропозицію, повільно поліпшується виразність мови. Пасивний словник (розуміння зверненої мови) зазвичай значно більше активного. Затримується розвиток мелодико-інтонаційної сторони мови, а також сприйняття та відтворення ритму. Мовна активність низька, у мові переважають окремі слова, рідше - прості короткі речення. Насилу формується зв'язок між словом, предметом і найпростішим дією. Особливо складно засвоюються слова, що позначають дію. Часто вони замінюються словами, що позначають предмети. Відзначається недиференційоване вживання слів.

У дітей з церебральним паралічем в результаті порушення функцій апарату артикуляції недостатньо розвинена насамперед фонетична сторона мови, стійко порушено вимова звуків. На початковому етапі мовного розвитку багато звуки відсутні, в подальшому частину з них вимовляється спотворено, або замінюється близькими по артикуляції, що призводить до загальної невиразності мови. Для багатьох дітей з церебральним паралічем характерно атиповий (патологічне) засвоєння фонем, що не співпадає з послідовністю їх засвоєння при нормальному онтогенезі. Вже на ранніх етапах оволодіння фонетичним ладом мови можуть з'являтися дефектні артикуляційні уклади, які закріплюються в подальшому по мірі формування патологічного мовного стереотипу.

У дошкільному віці багато дітей спілкуються з оточуючими за допомогою простих коротких пропозицій. Навіть маючи достатній рівень мовного розвитку, діти не реалізують своїх можливостей в спілкуванні (на задані питання часто дають стереотипні однослівні відповіді). Відзначається відставання в засвоєнні окремих мовних категорій (особливо прийменників) і слів, що позначають просторово-часові відносини, абстрактні по-

няття. Насилу засвоюються лексичні значення слів (іноді виокремлює в слові тільки конкретне значення, замінюють одне слово іншим, що збігається за звучанням). При ДЦП лексичні порушення обумовлені специфікою захворювання. Кількісне зменшення словника і повільне його формування при спонтанному розвитку в значній мірі пов'язані з обмеженням обсягу, несістематізірованность, неточністю, а іноді і ошибочностью знань і уявлень про навколишній. У дітей з церебральним паралічем відзначаються порушення формування граматичної будови мови, які найчастіше обумовлені лексичними розладами. Граматичні форми і категорії засвоюються вкрай повільно і з великими труднощами, що багато в чому обумовлено обмеженням мовного спілкування, порушенням слухового сприйняття, уваги, низькою мовною активністю і недорозвиненням пізнавальної діяльності. Діти відчувають труднощі при побудові речень, узгодженні присудка з підметом, вживанні правильних відмінкові закінчення.

Вікова динаміка мовного розвитку дітей з церебральним паралічем в чому залежить від стану інтелекту. Чим вище інтелект дитини, тим більш сприятлива динаміка розвитку мови.

II. дизартрія- Порушення произносительной сторони мови, обумовлене недостатністю іннервації мовної мускулатури. Дизартрія є наслідком органічного ураження центральної нервової системи, при якому розбудовується руховий механізм мови. Провідними дефектами при дизартрії є порушення звукопроізносітельной сторони мови і просодики (мелодико-інтонаційної і темпо-ритмічної сторони мовлення), а також порушення артикуляційної моторики, мовного дихання і голосу. Чіткість голосу при дизартрії порушена, мова змазана, нечітка.

Основні порушення при дизартрії:

- Порушення тонусу артикуляційної мускулатури (у м'язах обличчя, язика, губ, м'якого піднебіння) - за типом спастичності, гіпотонії або дистонії. У дітей з церебральним паралічем відзначається змішаний і варіативний характер порушень тонусу в артикуляційної мускулатурі, т. Е. В окремих артикуляційних м'язах тонус може змінюватися по-різному.

- Порушення рухливості артикуляційних м'язів. Обмежена рухливість м'язів артикуляційного апарату - це основний прояв парезу або паралічу цих м'язів. Недостатня рухливість артикуляційних м'язів мови і губ обумовлює порушення звуковимови. При цьому в першу чергу порушуються найбільш тонкі і диференційовані руху (насамперед піднімання мови вгору).

- Порушення дихання. Недостатня глибина дихання. нару- | шен ритм дихання: в останній момент промови воно частішає. Відзначається порушення координації вдиху і видиху (поверхневий вдих і укорочений слабкий видих). Видих часто відбувається через ніс, незважаючи на напіввідкритий рот.

- Порушення голосу. Недостатня сила голосу (тихий, слабкий, вичерпується); відхилення тембру голосу (глухий, здавлений, хрипкий ^ переривчастий, напружений, з носовим відтінком). При різних формах дизартрії порушення голосу носять специфічний характер.

- Порушення просодики. Мелодико-інтонаціо.нние розлади часто відносять до одних з найбільш стійких ознак дизартрії. Відзначається слабка вираженість або відсутність голосових модуляцій (дитина не може довільно змінювати висоту тону). Порушення темпу мовлення проявляються в його уповільненні, рідше прискоренні. Іноді має місце порушення ритму мови (наприклад, скан-дирования).

- Наявність насильницьких рухів (гіперкінезів і трьома-ра) в артикуляційною мускулатурі. Гіперкінези - мимовільні насильницькі руху, можуть бути химерні рухи м'язів мови, особи. Тремор - тремтіння кінчика язика.

- Порушення координації рухів (атаксія). Відзначається дис-метрія (невідповідність, неточність) довільних артикуляційних рухів. Часто потрібне рух реалізується більш розгонистим, перебільшеним, уповільненим рухом, ніж це необхідно (гиперметрия). Іноді спостерігається порушення координації між диханням, Голосообразование і артикуляцією (асінергія).

- Наявність синкинезий. Сінкінезіі - мимовільні супутні руху при виконанні довільних артикуляційних рухів (наприклад, додатковий рух нижньої щелепи і нижньої губи при спробі підняти кінчик язика вгору). Оральні синкинезий - відкривання рота при будь-якому довільному русі або при спробі його виконання.

- Порушення акту прийому їжі. Відсутність або утруднення жування твердої їжі; поперхивание, захлинання при ковтанні. Порушення координації між диханням і ковтанням.

- Гіперсалівація (підвищена слинотеча). Посилене слинотеча пов'язано з обмеженням рухів м'язів мови, порушенням довільного ковтання, парезом губних м'язів. Воно часто стає важчим за рахунок слабкості відчуттів в артикуляционном апараті (дитина не відчуває витікання слини і зниження са -1 моконтроля). Гіперсалівація може бути постійною або посилюватися при певних умовах.

- Наявність патологічних рефлексів орального автоматизму. При нормальному розвитку рефлекси орального автоматизму (губної,

хоботковий, смоктальний, пошуковий та ін.) виявляються з народження, слабшають до 3 міс. і пропадають до 1 року. У дітей з церебральним паралічем ці рефлекси можуть бути послаблені або не викликає зовсім в перші тижні і місяці життя, що буде ускладнювати годування цих дітей і перешкоджати розвитку перших голосових реакцій. Збереження і посилення цих рефлексів після 1 року перешкоджає розвитку довільних артикуляційних рухів і затримує розвиток мови.

- Специфічні порушення звуковимови:

стійкий характер порушень звуковимови, особлива складність їх подолання;

порушено вимова не тільки приголосних, але і голосних звуків (посередність голосних);

переважання межзубного і бічного вимови свистячих (С, з, ц) і шиплячих (Ш, ж, ч, щ) звуків; пом'якшення твердих приголосних звуків;

порушення звуковимови особливо виражені в мовному потоці. При збільшенні мовної навантаження спостерігається, а іноді і наростає загальна розмиття, нечіткість мови;

специфічні труднощі автоматизації звуків (процес автоматизації вимагає більшої кількості часу). При несвоєчасному закінчення логопедичних занять набуті вміння часто розпадаються.

Ступінь вираженості дизартрических порушень мовлення залежить від тяжкості і характеру ураження нервової системи. У легких випадках відзначається неяскраво виражена дизартрія. Стерта дизартрія проявляється в порушенні звуковимови, незначних порушеннях мовного дихання, голосоутворення, просодики; обмеженням обсягу найбільш тонких і диференційованих артикуляційних рухів. При важкому ураженні центральної нервової системи мова стає неможливою. Анарт-рія - повне або майже повна відсутність можливості звуковимови в результаті паралічу речедвігательних м'язів. По тяжкості проявів анартрия може бути різною: 1) повна відсутність мовлення і голосу; 2) наявність тільки голосових реакцій; 3) наявність звуко-складової активності (І. І. Панченко, 1979).

Існують різні класифікації дизартрії. В їх основу покладено принцип локалізації мозкового ураження, синдром-мологаческій підхід, ступінь зрозумілості мови для оточуючих.

- На основі принципу локалізації мозкового ураження розрізняють псевдобульбарного, бульбарних, екстрапірамідну, мозжечковую, коркові форми дизартрії (О. В. Правдіна і ін.).

- Класифікація дизартрії за ступенем зрозумілості мови для оточуючих була запропонована французьким невропатологом Тар-дье (1968). Їм було виділено 4 ступеня тяжкості мовних пору-

ний у дітей з церебральним паралічем: 1) порушення Звукопро-зношених виявляються тільки фахівцем в процесі обстеження дитини; 2) порушення вимови помітні кожному, але мова зрозуміла джя оточуючих; 3) мова зрозуміла тільки близьким дитини; 4) мова відсутня або незрозуміла навіть близьким дитини (четверта ступінь порушення звуковимови, по суті, являє собою анартрія).

- При класифікації на основі синдромологического підходу виділяють спастико-паретическую, спастико-ригидную, гіперкінетичну, атактическую і змішані форми дизартрії. У дітей з церебральним паралічем важко виокремити симптоматику речедвігательних розладів внаслідок складності ураження мовної моторики, якщо не співвідносити їх з загальними руховими порушеннями. При ДЦП загальними руховими порушеннями (основними синдромального розладами) є спастичний парез, тонічні порушення управління типу ригідності, гіперкінези, атаксія. У мовної моториці відзначаються аналогічні дефекти. Тип дизартрические порушення мови визначається за характером клінічного синдрому. Ця класифікація дизартрії орієнтує логопеда на якість порушення артикуляційної моторики, що дозволяє більш цілеспрямовано визначити вибір засобів лікувальної та логопедичної роботи по нормалізації м'язів і рухів артикуляційного апарату.

III. алалия- Це відсутність або системне недорозвинення мови внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку. Розрізняють моторну і сенсорну алалії. моторна алалія характеризується недорозвиненням моторної мови. При відносно збереженій розумінні мови відзначається недорозвинення лексичної, граматичної та фонетичної сторони мови. Дитина відчуває труднощі в побудові фраз, спотворює складову структуру слів (переставляє і пропускає звуки і склади). Відзначається бідність активного словника, аграматизми. На відміну від дизартрії артикуляційні можливості для правильної вимови більшості звуків збережені. Зазвичай дитина може виконати артикуляційні руху на немовному рівні, але не може реалізувати ці можливості в мові.

при сенсорної алалії порушено розуміння зверненої мови при зберіганню слуху і пізнавальної діяльності. Сенсорна алалія спостерігається при гіперкінетичнийформі ДЦП.

Отже, для дітей з церебральним паралічем характерні різні форми мовного дизонтогенеза, які проявляються як у вигляді оборотних порушень (затримка доречевого і мовного розвитку), так і у вигляді більш стійких системних розладів всіх сторін мови (загальне недорозвинення мови).

Дитячий церебральний параліч у наш час є одним із найбільш поширених захворювань нервової системи в дитячому віці в усіх країнах світу. Це захворювання тяжко інвалідизує дитину, уражаючи не лише опорно-рухову систему, а й зумовлює порушення мовлення (80 %), інтелекту (50 %), зору (20 %), слуху (15 %), кінестетичного сприймання (15 %) (О. Чеботарьова, 2006).

Провідними у клінічній картині дитячого церебрального паралічу є рухові порушення: порушення м’язового тонусу – за типом спастичності, ригідності, гіпотонії, дистонії; обмеження або неможливість здійснення довільних рухів – паралічі і парези; наявність примусових рухів – гіперкінези і тремор; порушення рівноваги і координації рухів – атаксія; порушення відчуттів рухів – кінестезія; недостатній розвиток стато-кінетичних рефлексів; синкінезії; наявність патологічних тонічних рефлексів.

Характерним для цих порушень є те, що вони:

- часто поєднуються з розладами психіки, мовлення, інших аналізаторних систем (зору, слуху);

- полягають у тому, що дитина із труднощами і пізніше, ніж у нормі, починає тримати голівку, сидіти, стояти, ходити, опановувати предметно-маніпулятивну діяльність;

- в умовах недостатньої корекції вони можуть негативно впливати на формування психічних функцій і мовлення.

Порушення рухових функцій у дітей, хворих на церебральний параліч, завжди поєднується із порушенням психічних функцій і особистості у цілому. Механізм порушення психіки під час ДЦП є:

- складним і визначається часом, ступенем та локалізацією ураження мозку;

- картина психічних порушень при ранньому внутрішньоутробному ураженні характеризується грубим недорозвиненням інтелекту;

- якщо ураження розвинулися у другій половині вагітності і у період пологів, то психічні захворювання носять більш мозаїчний, нерівномірний характер;

- чіткий взаємозв’язок між проявами рухових і психічних порушень відсутній: тяжкі розлади рухів можуть поєднуватися з легкою затримкою психічного розвитку, а остаточні явища ДЦП – із тяжким недорозвиненням психічних функцій.

Для психіки дітей із ДЦП характерними є порушення формування пізнавальної активності, емоційно-вольової сфери, особистості.

Інтелектуальний розвиток дітей із церебральним паралічем має такі риси:

1. Унаслідок вимушеної ізоляції, обмежених контактів дитини із оточуючими, довготривалої нерухомості або труднощів під час пересування у неї нерівномірно знижено запас відомостей і уявлень про оточуючий світ, порушено сенсорні функції, координовану діяльність різних аналізаторних систем. Патологія зору, слуху, м’язово-суглобного почуття суттєво впливає на сприймання у цілому, обмежує обсяг інформації, ускладнює інтелектуальну діяльність дітей із ДЦП.

2. Інтелектуальна діяльність носить нерівномірний, дисгармонійний характер: інтелектуальні функції можуть бути порушені або ні, інколи їхній розвиток затримується або не має аномалій. Унаслідок несформованості вищих кіркових функцій порушено пізнавальну діяльність. Має місце парціальність порушень – у деяких дітей в основному розвиваються наочні форми мислення, у інших, навпаки, наочно-дійове мислення страждає, а словесно-логічне розвинуте краще.

3. Психічні процеси уповільнено, вони швидко виснажуються, дітям складно переключитися на виконання інших видів діяльності, недостатньою є концентрація уваги, знижено обсяг механічної пам’яті. Низька пізнавальна активність проявляється у відсутності інтересу до занять, невмінні зосередитися, низькому темпі діяльності, зниженій здатності до переключення психічних процесів. Церебростенічний синдром проявляється у тому, що діти під час інтелектуальних навантажень швидко втомлюються.

Стан інтелекту дітей із церебральним паралічем може бути наближеним до норми, інколи проявляється затримка психічного розвитку, розумова відсталість.

Емоційно-вольові розлади у дітей із ДЦП проявляються у вигляді:

- підвищеного емоційного збудження, ейфорії, роздратованості, рухової розгальмованості/загальмованості, сором’язливості;

- схильність до коливань настрою поєднується з інертністю емоційних реакцій: дитина, що почала плакати або сміятися, ніяк не може зупинитися;

- підвищене емоційне збудження може поєднуватися із плаксивістю, роздратованістю, капризами, реакцією протесту, що посилюються в незнайомих для дитини обставинах, під час втоми.

Обмеженість з раннього віку досвіду соціальної взаємодії і можливостей самореалізації формує у дошкільників з церебральним паралічем підвищено вразливу емоційну структуру: в дітей з’являється тенденція до аутичного способу переробки та вираження емоцій, несамостійність, сором’язливість, невпевненість, тривожність у спілкування інші невротичні та неврозоподібні прояви.

Емоційно-вольова незрілість у поєднанні з порушеннями самої структури чуттєвого пізнання визначають специфічну затримку психічного розвитку, особливістю якої виступає дисоційована, дисгармонійна структура розумової недостатності, що супроводжується втратою, затримкою чи збереженістю окремих інтелектуальних функцій.

Серед видів патологічного розвитку особистості таких дітей найбільші труднощі в корекційній роботі мають наступні: різні варіанти психічного інфантилізму (невропатичний, церебрастенічний, органічний), психастенічний або тривожно уявний, астенічний, аутичний. Спостерігається деяка кореляція різних форм дитячого церебрального паралічу з різними варіантами патологічного розвитку особистості (Л. Ханзерук, 2001).

Поведінка дітей із церебральним паралічем залежить від стану здоров’я, умов виховання та інших причин. Вона може відрізнятися: руховою розгальмованістю, агресією, реакцією протесту щодо оточуючих, або, навпаки, повною байдужістю до них, сором’язливістю, невмінням відстоювати свої інтереси, підвищеною чутливістю. Достатній інтелектуальний розвиток дітей із ДЦП може поєднуватися з відсутністю впевненості у собі, самостійності, підвищеною навіюваністю, схильністю до образ, замкненістю, а особистісна незрілість інколи проявляється в наївності суджень, небажанні виконувати самостійну діяльність, слабкій обізнаності у питаннях, пов’язаних із орієнтацією у побуті.

Мовленнєві порушення ускладнюють спілкування і загальний розвиток дітей із церебральним паралічем. Особливості порушень мовлення і ступінь їх прояву залежать від часу, локалізації і складності ураження мозку.

Існує взаємозалежність між глибиною порушень артикуляційної моторики і порушеннями функцій рук: найбільш виражені порушення артикуляційної моторики відмічено у дітей, які мають значні ураження верхніх кінцівок.

У дітей із церебральним паралічем спостерігаються такі форми порушень мовлення, як: дизартрія, затримка розвитку мовлення, алалія, порушення писемного мовлення.

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

У дітей з церебральним паралічем виділяються різні форми мовних порушень, які рідко зустрічаються в ізольованому вигляді. Найбільш часта форма мовної патології при дитячому церебральному паралічі - дизартрія.

Дизартрія - порушення произносительной сторони мови, обумовлене недостатністю іннервації мовної мускулатури. Дизартрія є наслідком органічного ураження центральної нервової системи, при якому розбудовується руховий механізм мови. Провідними дефектами при дизартрії є порушення звукопроізносітельной сторони мови і просодики (мелодико-інтонаційної і темпорітміческой характеристик мови), а також порушення мовного дихання, голосу і артикуляційної моторики. Мова при дизартрії змазана, нечітка, її розбірливість порушена.

Основні порушення при дизартрії представлені нижче.

1. Порушення тонусу артикуляційної мускулатури (м'язів обличчя, язика, губ, м'якого піднебіння) за типом спастичності, гіпотонії або дистонії.

Спастічност' - підвищення тонусу в м'язах мови, губ, обличчя та шиї. При спастичності м'язи напружені. Мова "комом" відтягнуть назад, спинка його спастически вигнута, піднята вгору, кінчик язика не виражений. Піднесена до твердого піднебіння напружена спинка мови сприяє пом'якшенню приголосних звуків (палаталізація). Іноді спастичності мову "жалом" витягнуть вперед. Підвищення м'язового тонусу в кругової м'язі рота призводить до спастичного напрузі губ, щільному змиканню рота (довільне відкривання рота при цьому утруднене). У ряді випадків при спастичному стані верхньої губи рот може бути, навпаки, відкритий. При цьому спостерігається підвищена слинотеча (гіперсалівація). Активні рухи при спастичності артикуляційних м'язів обмежені.

Спастичность м'язів відзначається при спастико-паретичною дизартрії.

Гіпотонія - зниження тонусу м'язів. При гіпотонії мову тонкий, розпластаний в порожнині рота; губи мляві, не можуть щільно замикатися. В силу цього рот зазвичай напіввідкритий, виражена гіперсалівація. Гіпотонія м'язів м'якого піднебіння перешкоджає достатньому просуванню піднебінної фіранки вгору і її притиснення до задньої стінки глотки; струмінь повітря виходить через ніс. При цьому голос набуває носовий відтінок (назалізація). Гіпотонія артикуляційних м'язів має місце при спастико-паретичною, атактіческой, іноді при гиперкинетической дизартрії.

Дистонія - мінливий характер м'язового тонусу. У стані спокою може відзначатися низький м'язовий тонус, при спробах до мови і в момент мовлення тонус різко наростає. Дистонія істотно спотворює артикуляцію. Характерна особливість звуковимови при дистонії - мінливість спотворень, замін і пропусків звуків. Дистонія відзначається при гиперкинетической дизартрії.

У дітей з церебральними паралічами часто відзначається змішаний і варіативний характер порушень тонусу в артикуляційної мускулатурі (так само, як і в скелетної), тобто в окремих артикуляційних м'язах тонус може змінюватися по-різному. Наприклад, в мовній мускулатурі відзначається спастичность, а в лицьовій і губної - гіпотонія. У всіх випадках є певна відповідність порушень тонусу в артикуляційної і скелетної мускулатури.

• 2. Порушення рухливості артикуляційних м'язів. Обмежена рухливість м'язів артикуляційного апарату - це основний прояв парезу або паралічу цих м'язів. Недостатня рухливість артикуляційних м'язів мови і губ обумовлює порушення звуковимови. При ураженні м'язів губ страждає вимова і голосних, і приголосних звуків. Порушується артикуляція в цілому. Особливо грубо порушено звуковимову при різкому обмеженні рухливості м'язів мови. Ступінь порушення рухливості артикуляційних м'язів може бути різною - від повної неможливості до незначного зниження обсягу і амплітуди артикуляційних рухів мови і губ. При цьому в першу чергу порушуються найбільш тонкі і диференційовані руху (насамперед піднімання мови вгору).
• 3. Недостатність кінестетичних відчуттів в артикуляционном апараті. Тут відзначається не тільки обмеження обсягу артикуляційних рухів, але і слабкість кинестетических відчуттів артикуляційних поз і рухів.
• 4. Порушення дихання. Порушення дихання у дітей з дизартрією обумовлені недостатністю центральної регуляції дихання. Недостатня глибина дихання. Порушений ритм дихання: в останній момент промови воно частішає. Відзначається порушення координації вдиху і видиху (поверхневий вдих і укорочений слабкий видих). Видих часто відбувається через ніс, не дивлячись на напіввідкритий рот. Дихальні порушення особливо виражені при гіперкінетичнийформі дизартрії.
• 5. Порушення голосу. Порушення голосу обумовлені змінами м'язового тонусу і обмеженням рухливості м'язів гортані, м'якого піднебіння, голосових складок, мови і губ. Найбільш часто вказує на недостатню сила голосу (тихий, слабкий, вичерпується); відхилення тембру голосу (глухий, здавлений, хрипкий, переривчастий, напружений, назалізованний, гортанний). При різних формах дизартрії порушення голосу носять специфічний характер.
• 6. Порушення просодики. Мелодико-інтонаційні розлади часто відносять до одних з найбільш стійких ознак дизартрії. Саме вони у великій мірі впливають на розбірливість, емоційну виразність мови. Відзначається слабка вираженість або відсутність голосових модуляцій (дитина не може довільно змінювати висоту тону). Голос стає монотонним, мало- або немодульованим. Порушення темпу мовлення проявляються в його уповільненні, рідше - в прискоренні. Іноді має місце порушення ритму мови (наприклад, скандування - "рубана" мова, коли відзначається додаткову кількість наголосів у словах).
• 7. Наявність насильницьких рухів (гіперкінезів і тремору) в артикуляційною мускулатурі.

Гіперкінези - мимовільні неритмічні насильницькі руху. Можуть бути химерні рухи м'язів мови, особи (гіперкінетична дизартрія).

Тремор - тремтіння кінчика язика (найбільш виражений при цілеспрямованих рухах). Тремор мови відзначається при атактіческой дизартрії.

• 8. Порушення координації рухів (атаксія). Атаксія проявляється в дісметріческіх, асінергіческіх порушеннях і в скандування ритму мови. Дисметрія - це невідповідність, неточність довільних артикуляційних рухів. Вона найчастіше виражається у вигляді гіпер- метрії, коли потрібне рух реалізується більш розгонистим, перебільшеним, уповільненим рухом, ніж це необхідно (надмірне збільшення рухового діапазону). Іноді спостерігається порушення координації між диханням, Голосообразование і артикуляцією (асинергія). Атаксія відзначається при атактіческой дизартрії.
• 9. Наявність синкинезий.

Сінкінезіі - мимовільні супутні руху при виконанні довільних артикуляційних рухів (наприклад, додатковий рух нижньої щелепи і нижньої губи вгору при спробі підняти кінчик язика).

Оральні сінкінезіі - відкривання рота при будь-якому довільному русі або при спробі його виконання.

• 10. Порушення акту прийому їжі. Проявляється у відсутності або скруті жування твердої їжі, кусання; поперхіванія, захлебиванія при ковтанні. Має місце порушення координації між диханням і ковтанням, утруднення пиття з чашки.
• 11. Вегетативні розлади. Одним з найбільш частих вегетативних розладів при дизартрії є гіперсалівація. Посилене слинотеча пов'язано з обмеженням рухів м'язів мови, порушенням довільного ковтання, парезом губних м'язів. Воно часто утяжеляется за рахунок слабкості відчуттів в артикуляционном апараті (дитина не відчуває витікання слини) і зниження самоконтролю. Гіперсалівація може бути постійною або посилюватися при певних умовах. Рідше зустрічаються такі вегетативні розлади, як почервоніння або блідість шкірних покривів, підвищене потовиділення під час промови.
• 12. Наявність патологічних рефлексів орального автоматизму. При нормальному розвитку рефлекси орального автоматизму (губної, хоботковий, смоктальний, пошуковий та ін.) Виявляються з народження, слабшають до трьох місяців і пропадають до одного року. У дітей з церебральним паралічем ці рефлекси можуть бути ослаблені або не викликає зовсім в перші тижні і місяці життя, що буде ускладнювати їх годування і перешкоджати розвитку перших голосових реакцій. Збереження і посилення цих рефлексів після одного року перешкоджає розвитку довільних артикуляційних рухів і затримує розвиток мови.
• 13. Специфічні порушення звуковимови:
  • - стійкий характер порушень звуковимови, особлива складність їх подолання;
  • - порушення вимови не тільки приголосних, але і голосних звуків (посередність або редуцированность голосних);
  • - переважання межзубного і бічного вимови свистячих (с, з, ц ) і шиплячих (ш, ж, ч, щ ) звуків;
  • - пом'якшення твердих приголосних звуків (палаталізація);
  • - особлива виразність порушення звуковимови в мовному потоці (при збільшенні мовної навантаження спостерігається, а іноді і наростає загальна змащені мови);
  • - специфічні труднощі автоматизації звуків (процес автоматизації вимагає більшої кількості часу); при несвоєчасному закінчення логопедичних занять набуті вміння часто розпадаються.

Залежно від типу порушень всі дефекти звуковимови при дизартрії поділяються на дві категорії: антропофоніческіе (спотворення звуку) і фонологические (заміни, змішування). При дизартрії найбільш типовим порушенням звуковимови є спотворення звуку.

При поєднанні дизартрические порушення мови з недорозвиненням інших компонентів мовної системи важливо виділити кілька груп дітей з дизартрією: з фонетичними порушеннями; з фонетико-фонематичним недорозвиненням; із загальним недорозвиненням мови.

Ступінь вираженості дизартрических порушень мовлення залежить від тяжкості та характеру ураження нервової системи. У легких випадках відзначається не різко виражена дизартрія - стерта дизартрія. Вона проявляється в порушенні звуковимови, незначних порушеннях мовного дихання, голосоутворення, просодики; обмеження обсягу найбільш тонких і диференційованих артикуляційних рухів. Найчастіше при дитячому церебральному паралічі мають місце помірно виражені прояви дизартрії. При важкому ураженні центральної нервової системи моторна реалізація мови стає неможливою. В цьому випадку у дітей відзначається анартрия - повне або майже повна відсутність звуковимови в результаті паралічу речедвігательних м'язів.

Існують різні підходи до класифікації дизартрії. В їх основу покладено принцип локалізації мозкового ураження, ступінь зрозумілості мови для оточуючих, синдромологический підхід.

На основі принципу локалізації мозкового ураження розрізняють псевдобульбарного, бульбарних, екстрапірамідну (підкіркову), мозжечковую, коркові форми дизартрії (О. В. Правдіна і ін.).

Існує інший підхід до систематики дизартрических розладів: за ступенем розбірливості мови. Виділяють чотири ступені тяжкості мовних порушень у дітей з церебральним паралічем: 1) порушення звуковимови виявляються тільки фахівцем в процесі обстеження дитини; 2) порушення вимови помітні кожному, але мова зрозуміла для оточуючих; 3) мова зрозуміла тільки близьким дитини; 4) мова відсутня або незрозуміла навіть близьким дитини (четверта ступінь порушення звуковимови, по суті, являє собою анартрія). Ця класифікація дуже зручна для використання вчителями, вихователями, психологами.

Для логопедичної роботи, що включає диференційований масаж, артикуляционную і дихальну гімнастику, більш зручна класифікація дизартрії на основі синдромологического підходу, при якій виділяють спастико-паретическую, спастико-ригидную, гіперкінетичну, атактическую і змішані форми дизартрії [1] . У дітей з церебральними паралічами важко виокремити симптоматику речедвігательних розладів внаслідок складності ураження мовної моторики, якщо не співвідносити їх з загальними руховими порушеннями. При дитячому церебральному паралічі загальними руховими порушеннями (основними синдромального розладами) є спастичний парез, тонічні порушення управління типу ригідності, гіперкінези, атаксія, апраксія.

У мовної моториці відзначаються аналогічні дефекти. Тип дизартрические порушення мови визначається за характером клінічного синдрому. Ця класифікація дизартрії орієнтує логопеда на якість порушення артикуляційної моторики, що дозволяє більш цілеспрямовано визначити вибір засобів лікувальної та логопедичної роботи по нормалізації тонусу м'язів і моторики артикуляційного апарату. Цією класифікацією логопед може користуватися тільки спільно з невропатологом, який визначає провідний неврологічний синдром.

Коли в структуру мовного дефекту включаються різні синдроми, дизартрію характеризують як змішану.

• 1. Спастико-паретическая дизартрія (провідний синдром - спастичний парез).
• 2. Спастико-ригидная дизартрія (провідні синдроми - спастичний парез і тонічні порушення управління мовною діяльністю типу ригідності).
• 3. Гиперкинетическая дизартрія (провідний синдром - гіперкінези).
• 4. атактична дизартрія (провідний синдром - атаксія).
• 5. Спастико-атактична дизартрія (провідні синдроми - спастичний парез і атаксія).
• 6. Спастико-гіперкінетична дизартрія (провідні синдроми - спастичний парез і гіперкінези).
• 7. Спастико-атактіко-гіперкінетична дизартрія (провідні синдроми - спастичний парез, атаксія, гіперкінези).
• 8. Атактіко-гіперкінетична дизартрія (провідні синдроми - атаксія і гіперкінези).